14. Поняття державної служби і державного службовця.

Державна служба - профес. діяльність осіб, які займають посади в органах держ. влади та їх апараті. Такі особи є державними службовцями, мають відповідні службові повноваження та одержують грош.

Д. с. грунтується на засадах: служіння народу України, демократизму і законності, гуманізму та соціальної справедливості, пріоритету прав людини та гр-нина, персон. відповідальності за виконання служб, обов'язків, дотримання прав і закон, інтересів органів місії;, самоврядування, а також прав підприємств, установ, організацій, об'єднань гр-н. Особи, зайняті на Д. с, мають відзначатися високим рівнем професіоналізму, компетентності, ініціативністю, чесністю, відданістю справі.

За ст. 38 Конституції України гр-ни України користуються рівним правом доступу до Д. с. Це право реалізується незалежно від їх походження, соціального становища і майн. стану, расової та нац. належності, статі, політ, поглядів, реліг. переконань, місця проживання. Водночас неодмінними умовами прийняття на Д. с. є наявність у працівника відповідної освіти і профес. підготовки. Держ. службовцям забороняється брати участь у страйках та вчиняти ін. дії, що перешкоджають норм, функціонуванню держ. органу влади, а також вчиняти дії, передбачені ст. 1,5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (1995).

В Україні встановлено 7 категорій посад (від першої, вищої, — до сьомої, нижчої) та 15 рангів (від першого, вищого, —до п'ятнадцятого, нижчого) держ. службовців. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України; другої категорії — КМ України; ін. ранги — керівником держ. органу, в системі якого працює держ. службовець. Позбавлення присвоєного рангу можливе лише за вироком суду. Граничний вік перебування на Д. с. в Україні становить 60 років для чоловіків і 55 —для жінок. Строк перебування конкр. держ. службовця на Д. с. може бути продовжено, але не більш як на 5 років.