Загальні висновки

Завершено дослідження, у ході якого колектив молодих науковців Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова поставив за мету обґрунтувати існування специфічного процесу, що схоплюється терміном “саморегуляція соціального організму країни” і формалізувати його природний продукт - орган саморегуляції родової структури, або гомеостат.

Ця колективна монографія є своєрідним розширеним звітом із виконання науково-дослідної теми “Саморегуляція соціального організму країни” (державний реєстраційний номер 0105U000447), над якою працювали співробітники кафедри соціології, управління та євроінтеграції НПУ імені М. П. Драгоманова протягом 2005-2007 рр. на замовлення Міністерства освіти і науки України.

В основі дослідження лежить ідеологія наукової школи доктора філософських наук, професора НПУ імені М. П. Драгоманова, заслуженого діяча науки і техніки України В. П. Беха, який концептуально опрацьовує ідею ноосоціогенезу, самоорганізації і саморегуляції соціального світу.

У проблемному полі цієї наукової школи здійснюються дослідження, присвячені проблемам соціального хаосу, саморозгортання соціального світу, самоорганізації і саморозпаду соціальних процесів, пульсації соціальних структур, тевтонічних зсувів у соціальних системах, принципам інформаційної цивілізації, метаболізму соціальних систем, культурологічного ядра як матриці соціального світу, організаційної свідомості, влади як фактору саморозгортання громадянського суспільства, феномену ноократії, саморозгортання особистості в умовах інформаційного суспільства, механізму саморегуляції соціального організму України, конкурентоспроможності майбутніх фахівців із менеджменту, соціологістики, артефактів культури як медіаторів соціального метаболізму, філософії освіти, порівняльного аналізу освітніх парадигм Сходу і Заходу, соціальної терапії, співвідношення соціуму і суспільства та ін.

Проектно-конструкторська робота потребувала від дослідників оригінального світогляду, оскільки вони мали справу з функціональною системою найвищого рівня складності - родовим організмом країни. І дослідникам вдалося вибудувати вкрай складну у морфологічному відношенні структуру і послідовно досліджувати її функціональні властивості.

Окремим завданням було подати механізм саморегуляції соціального організму країни, що, як виявилось у ході дослідження, складається з чотирьох відносно самостійних підсистем і механізмів, а саме: механізму прийняття законів, механізму дії законів, механізму реалізації законів і механізму соціального контролю. У цьому дискурсі ще ніхто і ніколи не аналізував соціальні системи.

Таким чином, було формалізовано не тільки загальний алгоритм саморегуляції соціального організму країни, а й специфічну сферу, що створюється організаційними відносинами. У її відтворенні задіяні, як з'ясовано, усі без винятку суб'єкти соціального процесу, але в кожного з них, як виявилося, своя оригінальна функція і неповторна місія.

Автори перевірили обґрунтовану модель на практиці життєдіяльності соціального організму конкретної країни - України - і якісно нової конструкції міжнаціонального типу, що ще тільки народжується - соціальному організмі Об'єднаної Європи. Якісно новий методологічний засіб, що був обґрунтований у попередніх розділах, довів свою потужну евристичну можливість і забезпечив отримання позитивних результатів.

Загалом, на суд наукової громадськості винесено декілька потужних ідей, що отримали експериментальну перевірку і можуть бути застосовані у теоретичному аналізі саморегуляційних процесів різного рівня складності, а саме про:

- функціональну природу суспільних систем від економічних, соціальних (у вузькому сенсі слова), політичних до культурологічних, що утворюють люди у ході взаємодії між собою і соціальними групами різного масштабу - від групи до народів і світової спільноти на планетарному рівні;

- наявність специфічного соціального інституту у структурі родової конструкції країни - саморегуляції соціального організму країни, що має морфологічний і функціональний виміри і сталі характеристики, що різняться між собою лише ментальною складовою;

- алгоритм саморегуляції, що складається з наявності чотирьох специфічних елементів: механізму прийняття законів, механізму дії законів, механізму реалізації законів і механізму соціального контролю;

- інтеграцію і дезінтеграцію як бінарну категорію, завдяки якій тільки й можна досліджувати самовідтворення і підтримку рівноважності соціального організму країни, що саморуйнується від дисфункцій і диспропорцій;

- алгоритм, або шлях інтеграції соціального організму будь- якої країни, так само, як і наднаціонального соціального організму Об'єднаної Європи, який відбувається саме завдяки перетину елементів системи саморегуляції, про що свідчить розгалуження міжнародного права і його домінування над національним правом і те, що для повної інтеграції суспільних систем потрібно узгодити структуру і функції усіх чотирьох відтворених вище механізмів та ін.

За час опрацювання творчим колективом проблеми саморегуляції соціального організму країни його членами підготовлено і захищено низку кандидатських дисертацій, а також випущено декілька наукових і навчальних праць, не враховуючи чисельні публікації у наукових виданнях, де використано ідеологію цієї монографічної праці і більш глибоко віддзеркалено її окремі моменти.

- з філософії: І. Ю. Чайки - “Системна цілісність суспільства

як фактор його прогресивного розвитку”, Ю. В. Бех - “Філософська модель саморозгортання соціального світу: гносеологічний аналіз”, О. І. Авєріної - “Мінливість соціальних систем: теоретико-методологічний аналіз”, Г. В. Козловської- “Організаційна свідомість: діалектика індивідуального і суспільного”, О. В. Маловічко - “Самоорганізаційний потенціал держави”, Л. М. Семененко - “Ціннісно-смислова детермінація управління навчальним закладом”, О. В. Камінської-

“Раціональне і ірраціональне в управлінні навчальним закладом”; А. В. Гашенка - “Внутрішньофірмова система цінностей: соціально-філософський аналіз”, О. В. Горпинич - “Соціальна робота як фактор формування громадянського суспільства”, О. О. Невмержицької - “Студентське самоуправління як чинник демократизація вищої освіти України”.

- з політичних наук: М. А. Бойчука - “Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії”, О. В. Іванілова - “Принцип альтернативності та його вплив на розвиток теорії і практики модернізації політичних систем”, Я. М. Курган - “Принцип спадкоємності в розвитку демократичних політичних систем: аналіз теоретико-методологічних підходів”та ін.

Алгоритм цього дослідження віддзеркалений:

- у монографічних працях: Беха В. П., Гашенка А. В. “Фірма в

дискурсі організменої ідеї”, Бех Ю. В. “Саморозгортання

соціального світу”, Козловської Г. В. “Організаційна свідомість: індивідуальне і суспільне”, Бондаревич І. М. “Духовна цілісність особистості: дійсність і перспектива”, Малика І. В. “Технократизм в освіті ХХІ століття”; Беха В. П., Семененко Л. М. “Саморегуляція соціального організму навчального закладу”, Беха В. П., Шалімової Є. О. “Функціональна модель особистості: пошуки політикокультурних детермінант поведінки”, Малика І. В. “Технократизм у дискурсі проблем вищої школи”, Іванілова О. В. “Принцип альтернативності у модернізації політичних систем” та ін.

- навчальному посібнику “Філософія освіти”, що вийшов у 2009 році у видавництві НПУ імені М.

Авторський колектив має надію, що читач оцінить перспективність загального задуму, теоретичну оригінальність реалізованої ідеї, перспективність методологічного підходу до вивчення соціального світу і вирішення практичних завдань державотворення в Україні, а також розбудови

Загальноєвропейського Дому, в якому нам жити у ХХІ столітті, і менше буде звертати увагу на можливі недоречності у тексті, яких не уникнути, на жаль, навіть при прискіпливому редагуванні.

Автори цієї наукової праці також сподіваються, що її вихід спонукатиме багатьох дослідників інакше подивитися на соціальний світ, знайти в ньому якісно нові риси і по-іншому його досліджувати. Що це буде саме так, дослідники майже стовідсотково переконані, і тому вони самі продовжують вивчення соціальних систем на цій методологічній основі і закликають колег до співпраці у цьому напрямку.