Виборча аґітація в краю.

Виборча аґітація в краю безпроривно поширювалась. Небувалий у нас рух вічевий доходив в найдальші сторони і опановував маси нашого народу, та зділав се, що сі маси прозріли по- л і т и ч н о.

B нашій пресі і в організаціях розважувалось пи- таннє: якої нам треба репрезентації у Відні? Дехто дораджував, щоби вибрати послами кількох інтелі- ґентів до роботи в парляменті, а прочих, щоб тільки були солідарними послами при голосуваннях. Ta перемогла думка, що ми повинні вибрати на п о c л і в c а м ц в і т н а ш о ї і н т e л і ґ e н ц і ї, — людей спо- сібних, котрі не уступали би перед репрезентантами нншнх культурних народів, — бо кваліфікація на агітатора не є іще кваліфікацією на посла.

Предметом наших передвиборчих нарад було також питаннє про потребу компромісу з руссофіль- c ь к о ю π a p т і є ю, бо хоч вона не мало втратила на значінню, то всеж таки мала іще звязки з діячами старої дати, та заходнла небезпека розбиття голосів на користь Поляків. Але більшість „Народного Комітету" вирішила, щоб вже раз зірвати всякі неприродні компроміси з руссофільською партією та іти при виборах самостійно, а по змозі порозумівати ся з українськими партіями.

Натомісць навязано зноснни з партією Ж и д і в - c і о н і c т і в, щоби відорвати переважну часть Жидів від спільної акції з Полякамн. Ми поставили тоді Жидам отверту альтернативу: Союзник мого ворога, мій ворог, — ворог мого ворога, мій союз- ник! Жиди-сіоністи рішились піти з нами... Расові і конфесійні моменти уступили.

B дні 19. квітня 1907. p. видав „Народний Комітет" головну виборчу відозву до Русинів галицької землі, щоби виконали як належить загальне і безпосередне право виборче, аби здобути конечні овочі нового права виборчого та вислати до парля- менту сильну фалянґу оборонців прав і інтересів українсько-руського народу. Метою політичної дія- льности наших народних заступників мусить бути, — сказано у сій відозві, — боротьба в імя: н a p о д н о ї c а м о у п p а в и, г о p о ж а н c ь к о ї c в о б о д и, г о c - п о д a p c ь к о ї н e з а в и c и м о c т и і п и т о м о г о к у л ь т у p н о г о p о з в о ю українсько-руського народу в Австрії.

Инші українські партії: раднкальна і соціяльно- демократична розвинули також аґітацію виборчу. A партія X p и c т і я н c ь к о - c у c п і л ь н а не підняла внборчої акції, та в своїм орґані „Руслан" заняла становище критичне. Руссофільська партія зі своїми „юношами¹¹ рушила на повіти, бо ні компроміс з нами ні з Поляками, снм разом її не вдав ся.

Bci українські партії мусіли боротнсь п p о т и правительства краевого, що фальшуваннем внборчих лист і терором форсувало польських кандидатів. Наслідом зобовязання центрального правительства, котрим намісник граф Андрій ГІотоцкі став ся абсолютним паном краю, — урядництво польське не оглядалось на Відень і добирало всяких способів, щоби показатн, що воно й загальне право виборче e в силі зломити. Побіч такого правительства підносив голову польський к о м і т e т ви б о p - чих розбоїв та корупцією і підставлюванимн палочниками поправляв виборчу агітацію, ,3a сими двома атлетами політичними ішли недобитки pycco- фільської партії, що по „крайній Mipi^tf оперували· несподіваними нападами „юношів" та клеветами.

Отсе довело в селі Горуцьку коло Мединич до крівавих виборів, де упало чотири трупи і около двайцять ранених...