95. Спедіяльні наради над соймовою рефсрмою виборчою.

Післясьогонаступили спеціяльні наради над виборчою реформою в комісії і субкомітетах. Референтом виборчої реформи в комісії був п. Станислав Нєзабітовскі. Ta справа соймової виборчої реформи являлась іще не раз поважно загрожена, бо польська «сторона намагалась по дорозі дещо виторгувати.

Отсе була п e p ш а і c т о p и ч н а і д і й c н а у г о д а на галицькім терені, яка мала вигляди бути -епохою у визвольних змаганнях нашого народу. За- безпеченнє наших округів виборчих, в значній части національним катастром, та застережений вибір українських членів Виділу краєвого, соймових комісій і краєвих інституцій нашою c о й м о в о ю p e п p e- зентацією, — мали стати з a p о д о м п о л і т и ч н о ї автономії українського народу.¹⁶")

Переведена реформа надала виборче право значно ширшим народним масам, як се було досі, бо запрова- . дила загальне,безпосередне і тайне право голосування ^[115]

в сільській і загальній міській курії, чим наблизила ся до засад демократичної виборчої pe- ф о p м и та Українцям дала спромогу вибрати також своїх заступників з міст до галицького Сойму.

Складаннє д e к л я p а ц і й представників партій і ґруп соймових при Генеральній дебаті в Соймі перейшло досить гладко. Протести спровокував тільки „дикий “ p у c c о ф і л п. д p. M a p к і в, котрий нама- гав ся виголосити свою промову по російськи, — та краєвий маршалок відобрав йому голос, покликуючнсь на те, що став говорити мовою, недопустимою сой- мовим реґуляміном...

3 наших послів складали відносні д e к л я p а ц і ї: я іменем української соймової репрезента- ц і ї та д-р Л а г о д и н с ь к и й іще спеціяльно як голова партійної орґаніаації радикалів.

B м о ї й д e к л я p а ц і ї сказав я отсе:

„По довголітних змаганнях, аби дійти в нашім краю до реформи виборчого права, станули остаточно обі сторони: українська і польська на становищи компромісу, котрого вислідом являє ся предложеннє комісії для соймової виборчої реформи.

„Перед десяти роками українські посли перші,, внеском посла д-ра Евгена Олесницького і товаришів, піднесли справу соймової виборчої реформи з сего місця, обстоюючи ирінціпи поступової реформи, опертої на загальнім і безпосереднім праві виборчім до галицького Сойму.

„Наш нарід найскорше і найживійше відчув потребу реформи виборчої, бо з одної сторони наші українські маси народні стоять на прінціпї демократизму, а з другої сторони давне право виборче, хоча признавало нам законно значне число послів соймо- мових, то в дійсности не запоручувало нашому на- родови — належного єму заступництва в галицькім Соймі, наслідом посередности виборів, а через те не допускало нас до рівномірної участи і можливої праці в галицькім Соймі з заступництвом другого народу, замешкуючого сей край. Тому треба було· усунути анормальні й пережиті відносини і створити н о в і о c н о в и п p а в н о - її о л і т и ч н о г о в і д н o- шення обох народів".

„Тимчасом випередила нас реформа виборча до австрійського парляменту і тоді, кОли вже розпочав свою діяльність парлямент загального голосування в 1908. p. — вибрано на підставі давного права виборчого новий галицький Сойм, — серед надзвичайно тяжких і зловіщих міжнародних відносин в нашім краю. He зражуючи ся сими подіями, — українська репрезентація соймова на самім вступі до Сойму 1908. p. заявила, що сей Сойм є покликаний, щоби принести краєви виборчу реформу, оперту на прін- ціпі поступово-демократичнім як також на основі національної справедливости, та уступити місце новому відродженомуСоймови. Нашим кличем було загальне, рівне, безпосередне і тайне право виборче.

„I дійсно, в трудних обставинах —- попередний галицький Сойм під напором домагань обох суспіль- ностей з усіх сторін краю, довів до першої основи компромісової реформи, звівши під руководом намісника краю д-ра Б о б ж и н ь c к о г о — розбіжні думки більшости Сойму до спільного завдання: життя обох народів в краю і австрійській державі. Одначе, ноне- редний Сойм не зумів ще довести до кінця справу виборчої реформи, і тому вибрали оба народи сей Сойм під виразним кличем соймової реформи виборчої.

44

Історія політ, думки

„Та коли нині поставимо запит: хто побідив, а хто побідженин, то стає перед нами відповідь дійсна і жива: побідили оба народи, український і польський, бо обі суспільности бажали собі реформи, оба народи бажали собі розширення виборчого права до Сойму на широкі маси населення, то значить демократизації виборчого права та оперггя репрезентації краю на прінціпі національної справедливости.

„Що правда, сих остаточних бажань в цілости не осягнено. Добуто загальне, безпосередне і тайне право виборче до галицького Сойму, але принято в часта пропорціональність, та не здійснено заповітного змагання нашого до рівного права виборчого, котрого не зрікаємо ся на будуче, — п p и й м а ю ч и п о к и щ о c и c т e м у к у p і я л ь н у.

„Змагаючи до здобуття н а ц і о н а л ь н о ї а в т o- номії для нашого народу, на його споконвічній землі, а тепер здобуваючи перші управнення нашої національної самоуправи, — самостійним вибором своїх членів Виділу краєвого та своїх членів комісій соймових і краєвих інституцій, мусіли ми робити незвичайно діймаючі устуики другій стороні, нарушуючі правильне відношеннє наших членів Виділу краєвОго та самостійність українського мандату в столиці краю. Ми мусіли робити велнкі уступки, посуваючи ся в нашій вирозумілости і терпеливости до границь самовідречення, та полишаючн не раз в душі важке почуваннє нарушення національного достойнства.

„Тяжко працюючи протягом довгих переговорів дали ми доказ великого поміркування і посуненої до найдальших границь уступчивости, щоби принести краєви по змозі справедливу реформу а рідному на- родови π і л ь г у в й о г о п о л і т и ч н і м ж и т т ю.

„Тому, — хоча вислідна реформа виборча в многих точках не вдоволяє наших домагань, проте приймаємо її як заповідь ліпшої долі українського народу як народу самостійного і рівноправного, — на шляху мирної праці обох народів. Бажаємо привернення правильної діяльности галицького Сойму і xo- чемо спільно працювати з заступниками польського народу,' але до сего жадаємо Конечного услівя, щоби польська сторона руководила ся від тепер супроти нас засадою повної національної рівноряд- н о c т и. Реформа виборча сама собою не e: цілею, а тількн нарядом, щоби покласти основу під згідне пожиттє обох народів. Перед нами стоїть цілий ряд справ, що ждуть полагоди. Ми готові кождої хвилі ставати до мирної розвязкн спірних питань дорогою компромісу з польською стороною на підставі p і в- н о п p а в н о c т и о б о x н a p о д і в, на областях політичних, культурних і економічних.

„Дай Боже, щоб иинішний історичний момент не проминув марно, але щоби став важним кроком вперед до красшої.будучности українського народу, та щоби вже найблизші наради соймові принесли обильні овочі праці для обох народів і для добра краю“.

Д-р Л а г о д и н с ь к и й як голова партійної орґа- нізації радикалів сказав у своїй деклярацїї, що нроти опору консерватистів польської більшости всі посли обох тут заступлених українських партій змушені були хопити ся крайних способів нарляментарної боротьби, яка вкінці зломила сей опір противників виборчої реформи. Далі застеріг ся він гіроти упослідження українського народу в компромісовій виборчій реформі, але ирнзнав проте, що вона є таки великим кроком вперед, — та побажав, щоби сей Сойм став дійсно к p а є в и м C о й м о м о б о x н a p о д і в.

Спеціяльної дискусії над краєвим статутом і виборчою ординацією не ведено, бо Сойм приймив ціле предложеннє ,,егі Ь1ос“.

3 російської України прийшов тоді до нас голос з 39. підписами з Херсонщини п. з. „Откритий лист до українських послів Сойму і пар- л я м e н т y“. Ce був привіт далеких, але рідних і нам запорожських стенів нашої Херсонщини, — поклін для нсіх, хто живе твердою надією та глибокою вірою, що іще зійде сонце правди в рідній Україні¹⁶¹),

I⁶¹) B днях 16-го і 17-го лютого 1914. p. відбував ся конГрес п о нe в о л eн и X на цій в Льондоні. 3 Українців були на тім

44*