Вислід перших виборів загального голосування, 1907. p.
Але про те все наш український нарід пішов сміло і свідомо доурнивиборчої та добув побіду! По· півмісячних тортурах-голосуваннях, видуманих авторами ґеометрії виборчої, — добув наш нарід в Гали- чині: 27 мандатів, та наБуковині: 5 мандатів, разом 3 2 м а н д а т и п о c о л ь c к і.
Ha 28 мандатів, призначених австрійсько-поль- ською ординацією виборчою - Русииам в Галичині, виборов наш нарід 27, - значить один мандат видерли нам Поляки. За те ми видерли Полякам два мандати, перекидуючи наші голоси на Сіоніс.тів-жидів: д-ра Генрика Ґабля і д-ра Артура Малєра. Перед вибором сих обох сіоністів, намісник граф Андрій Потоцкі запросив мене до себе і став мені, як голові „Народного Комітету", представляти, що се не буде добре, як наші виборці кинуть свої голоси на Жидів і тому він просить мене, щоби я на „Народнім Комітеті" перепровадив рішеннє, що наші виборці усувають ся від сього голосування. Ta як я йому відповів, що се є виключене з причини ворожого становища Поляків супроти нашого народу, — то він, той бутний граф Андрій Потоцкі, — став мене іще раз просити своїм іменем, кажучи, що його відношеннє до польської репрезентації буде прикре, коли П о л я к и н e о д e p ж у т ь н а в і т ь c т і л ь к и мандатів, що їм належить ся на підставі ординації виборчої. Ha се я йому заявив, шо і ми не одержимо стільки мандатів, що нам належить ся... Апель намісника остав без успіху, та я по відході від нього нагадав собі той момент, як я з о. митропо.
литом Шептицьким перед двома роками просив його,, щоб вік згодив ся на заснуваннє нашої Каси ощад- ности у Львові, — а він без ніякої рації відповів нам суворо: Hil He згоджу ся!..
Тут стало мені ясно, — щ о з н а ч и т ь c и л а н a p о д у, яку ми по довголітній тяжкій пращ показали по раз перший...
Загальне голосуваннє і безпосередне тайне голо- суваннє зробили своє діло, та руки польських верховодів були за короткі, щоб те перебити.
Поляки перечислились у трьох напрямах. Ми побідили, бо наш нарід в дуже значнім числі станув до виборів та в значно переважаючім числі станув при кандидатах посольських українсько-національної програми, — чим дав він доказ своєї свідомости політичної і н а ц і о н а л ь н о ї к a p н о c т и. Ми не втратили ні одного мандату черезрозбиттє голосівнаших,— на користь Поляків, та руссофільська партія вийшла побита тільки з пятьмв мандатами, при чім її проводир д-р Володимир Дудикевич иерепав, хоч на його карту поставила була руссофільська партія кілька округів виборчих. Сього всего не сподівались Поляки.Вони перечислились, бо їх Геометрія виборча основувалась на ф а л ь ш и в і й c т а т и c т и ц і, ними спре- парованій, що виказувала їм таке велике число польського населення у Східній Галичині, якого там ніколи не було, — та отсе завело їх в надії, що нам зрабують значну часть мандатів — наших...
Вкінці, польські кодифікатори зле перевели конструкцію виборів пропорціональних, бодо- пустили окремі вибори послів з меншости, при котрих мусіла рішити більшість, а не меншість...
Тому відрадне і ясне почуттє свідомости сили і надії огорнуло кождого Українця, коли кинув оком на перебуту кампанію виборчу, — з котрої вийшли отсі п о c л и д о P а д и д e p ж а в н о ї: з Б у к о в и н и : Николай Василько, Єротей Пігуляк, Ілля Семака, Антін Лукасевич і Николай Спинул,— всі з національно-демократичної, української партії. ЗГаличини: Юліян Романчук, д-рЕвген Олесни- цький, д-р Кость Левицький, д-р Теофіль Окунев- ський, Григорій Цеглинський, д-р Евген Петрушевич, д-р Олександер Колесса, д-р Станислав Дністрянський, д-р Володимир Охримович, д-р Евген Леви цький, о. Тит Войнаровський, д-р Данило Стахура, о. Стефан Онишкевич, Вячеслав Будзиновський, о. Иосиф Фолис, Михайло Петрицький і Тимотей Старух, — з національно-демократичної партії; д-р Кирило Трильовський, д-р Лев Бачинський і д-р Микола Лагодинський, — з радикальної партії; Семен Вітик і Яцко Остапчук, — з соціяльно- демократичної партії, та д-р Михайло Король, о. Василій Давидяк, Володимир Курилович, д-р Ди- митрій Марков і д-р Николай Глібовицький, — з pyc- c о ф іль c ьк ої п a p т і ї.
Негайно, в дні 6. червня 1907. p. відбулась нарада Ширшого Народного Комітету нацїонально-де- мократичного (народного) сторонництва ^ у Львові, в справі у т в о p e н н я о д н о ц і л о г о національного руського ^країнського) к л ю б у в п a p л я м e н т і. Тут знова виринула справа, чи завязувати Спільний клюб з руссофільськими послами.
Таке поставленне справи викликало невдоволеннє м і ж н а ш и м и у к p а ї н с ь к и м и c т у д e н т а м и і вони з сього приводу проголосили різкий протест проти сполуки з людьми, що заперечують істнуваннє української нації.
Тогож дня 6. червня 1907. p. оголосив „Народний Комітет" в і д о з в у з п о д я к о ю і признаннем всім виборцям за світлий результат виборчої кампанії...
7.