Три партійні зїзди, 1911. p.

3 кінцем1911.р. відбулисяунас три партійні з ї з д и. I Іравильний Народний Зїзд національно - демократичного (народного) сторонництва, зїзд радикальної партії і довірочні збори христіянсько - суспільного союза у Львові.

Зачну від сього рідкого зїзду, — від видимого органу, що звав ся „Руслан" і був на удержанню міністерства закордонних справ, та від невидимої партії українських христіянських сусиільників. Скли- каннє сього резервового препарату було на часі, — щоби зголосити ся до слова у важній справі.

Важною справою була соймова реформа виборча і вибори до Сойму. Ta партія наших христіянських сусиільників мала зорґанізувати ся — притягаючи до себезагал українського духовенства, через що булаб ослаблена партія національно-демократична, а натомісць скріплена партія христіянсько-суспільна виступилаб на політичну арену, щоби сказати своє слово в справі соймової реформи виборчої. Але загал нашого духовенства самочинно перечеркнув сей плян.

Ci збори отворив професор O л e к c а н д e p Б a p- вінський та допрезидіївибрано: oo. мітратівТур- кевича і Гордіевського та о. C. Глібовицького. Про політичне иоложеннє реферував д-р O c и п M а к o- вей, по чім збори заявили свою солідарність з домаганнями наших народних партій в справі соймової ординації виборчої.

A „русько-католицьке духовенство" всіх трох диєцезій галицьких зібралось було вчаснійше, бо в дні 7. грудня 1911. p., на довірочну нараду у Львові та по рефераті о. T e о д о p a C а в о й к и постановило видержати у своїй інтензивній праці серед народу — не тільки на поли церковнім, але й на просвітнім, ■економічнім і політичнім.

Зїзд радикальної партії покінчив ся ухва- леннєм довіря послам, та вирішеннєм, щоби партійні посли далі творили о к p e м и й к л ю б в п a p л я- м e н т і, остаючи тільки в спільнім союзі з иншими українськими послами, задля береження партійної програми. Отсе був прояв, що мнимий інтерес партії ставить ся висше, чим національну солідарність...

Ta рівночасно відбуваючий ся Народний Зїзд Національно-демократичного (народного) сторонництва ухвалив візвати всіх українських парляментарних послів Галичини,— без ріжниці партій, щоби зєднали ся в о д н о ц і л и й у к p а ї н с ь к и й к л ю б на засаді безоглядної солідарности. Сей Зїзд візвав весь український нарід Галичини, щоби станув до помочи українським соймовим послам у боротьбі проти польських проектів соймової виборчої реформи, вимірених на поневоленнє і погубу нашого народу, а обстоював справедливу реформу виборчу.

Увесь хід нарад Народного Зїзду проречисто засвідчив: c в і д о м и й п о x і д н а ц і о н а л ь н о ї думки, — української національної політики. Зокрема, у моїм p e ф e p а т і п о л і т и ч н і м підніс я, що наше правно-політичне становище в Австрії кріпшає, а за кордоном Росія добирає способів, щоби давити всяку прояву самостійного українського руху. Ta українство хоча живе в незвичайно трудних умовах, всеж таки воно піднимаєсь і ним зачинає інтересувати ся Европа. Найважнійшою квестією українського руху в Австрії була справа д e p ж а в н о ї б e з п о c e- p e д н о c т и як конечний степень до осягнення національної рівноправности нашого народу в Австрії. Тому ми жадали, щоби правительство трактувало наші домагання без огляду на становище Поляків. A Поляки остаточно мусіли узнати, що українська справа має бути полагоджена, бо обструкція в галицькім Соймі могла уступити тільки через полагоду українсько-польського спору. Становище українського парляментарного Клюбу було піднесло ся, а й резон держави вимагав тоді, щоби українська справа була полагоджена в інтересі держави. Австрія оглядала ся на нас, бо потребувала сильного фронту'⁸²).

32.