Наш віцеирезидент Палати нослю, 1910. p.

По закінченню соймових сесій з і б p а в c я п a p - лямєнт дня 22. лютого 1910. p. НашКлюб пар- ляментарний висловив своє признаннє українським соймовим товаришам за їх становище в галицькім Соймі, зокрема за те, що вони оборонили узискані у Відні добутки в справі розділу годівельних фондів, — та постановив пе зміняти своєї опозиційної тактики супроти павю'ельства.

B дні 23. лютого 1910. p. вибрала Палата послів п. Юліяна Рі’манчука своїм віцепрезидентом, на иредложенно нашого Клюбу. Таким чином перший Українець стап членом Президії австрійського пар- ляменту. Севідзначеннє нашого сеніораінровідника викликало велике і щире вдоволенне між нашими пс- слами і у цілій суспільности в краю. Особа п. Роман- чука здобула собі в парляменті .загальне поважанні:, поважними виступами і характерністю у всякій справі...

Президент міністрів барон Б і н e p т не поминув нашої репрезентації і запросив президію Клюбу на конференцію та представивши предложения правительства просив о предметове трактуванне сих спран. Ha се відповіли ми, що досі не зайшли ніякі вая,- нійші події, котрі вказувалиб на зміну системи правительства супроти нашого народу...

B дебаті над континґентом рекрута промовляв п. P о м а н ч у к, та домагав ся дволітної служби військової, рефооми військової карної процедури і узгляднювання української мови у війську, та п. Ц e г л и н - ський виступив проти довільного уживання війська до політичної акції наших противників. B буджетовій дебаті заявив я, що Українців у Східній Галичині гнобить геґемонія польської меншости і тому ми мусимо домагати ся відділення руської Галичини і признання нам національної автономії на нашій території, —■ а в сих обставинах жадаємо поділу всіх адміні- страцїйних установ на національні самоуправні т|ла...

68.