Університетська справа в парляменті, 1910. p.

Ta університетська справа знова стала актуальна. Сим разом порушено її з двох сторін. Наші посли майже у всіх своїх промовах пригадували потребу українського університету у Львові та вказували на поставлений внесок, а в останному часі виступив академічний сенат львівського університету з внеском, щоби законом забезпечено п о л ь с ь к и й характер львівського університету і сим поне- вольно підпер пиганне про наш університет.

3 сього приводу відбулась в дні 4. марта 1910. p. конференція у міністра просвіти г p а ф а Ш т і p к а, на котрій заявили пп. Романчук і Колесса, що ми булиб готові згодити ся на польський характер істнуючого львівського університету, але тоді, як буде заложений окремий український університет у Львові. Але Поляки були переконані, що правительство не узгляднить нашого застереження, та як досі бувало, виконає жаданнє Кола Польського і вирішить справу львівського університету на їх користь. Такі перехвалки поширював в парляменті міністер скарбу д-р Біліньскі. Наслідом занепокоєння, яке викликали сі чутки, пішла президія нашого Клюбу в дні

10. марта 1910. p. до міністра просвіти графа Штірка і запиталась його, чи правдиві є сі вісти. Міністер граф Штірк заявив нам тоді, що рішеннє в справі львівського університету може бути видане тільки на підставі порозуміння між обома інтересованими сторонами і правительством, та що одностороннє вирішенне є виключене. Тут правительство примінило пораз перший свій принціп про недопустимість односторонних концесій — і до Поляків!

Тим часом правительство напирало на полагоджен- нє предложення в справі заложення італійського п p а в н и ч о г о ф а к у л ь т e т у в Трієсті. Австро- Угорщина була в міждержавнім союзі з Італією і тому міністер закордонних справ граф E p e н т а л ь дома- гав ся заспокоєння австрійських Італійців, щоби не допускати до ірреденти італійського населення в Австрії.

Ta в дні 14. марта 1910. p. відбулась демонстраційна нарада українських студентів ульвів- ськім університеті, за оснуваннєм самостійного університету у Львові...

Ha чергу нарад Палати послів прийшла відтак справа державної позички на покриттє касових недоборів. I Іроти міністра скарбу д-ра Білінь- ского повстало в парляменті і в Колі I Іольськім велике невдоволеннє за те, що він посчеркав деякі позиції з державного буджелу, щоби закрити дійсний стан державного недобору. Президент міністрів барон

Б і н e p т запросив президію нашого Клюбу до себе і просив нас, щоби ми узгляднили справу сеї позички як державну необхідність, та прирік нам вдоволяючо полагодити університетську справу. Але проте наш Клюб придержував ся опозиційної тактики.

B буджетовій комісії підніс п. O к у н e в сь к и й, що український нарід уважає відновленнє вавель- ського замку у Кракові за провокацію, та що наші посли при позиції „найвисший двір“ накладають собі велику здержливість...

Вдні 24.квітня1910.р. відбулося велике віче P у c и н і в м і c т а Л ь в о в а, на котрім п. K о л e c c а представив справу українського університету. При сій нагоді ухвалило віче однодушно: переслати спів- чуттє закордонним братам, виставленим на самоволю тодішного режіму „конституційного" міністерства Столипіна.

Опісля обходила львівська Україна жалібну академію для пошанування памяти покійного Б о p и c а Г p і н ч e н к а. Він розумів добре потребу взаємин між галицькою і російською Україною і коли там мав звязані руки, переніс був до нас свою працю...

У міністра просвіти графа Ш т і p к а відбулась дия

11. мая 1910. p. конференція в справі л ь в і в c ь к о г о університету, в котрій брали участь: намісник д-р Бобжиньскі, пп. і ломбіньскі і Старжиньскі, секційний шеф д-р Цьвікліньскі, я і п. Колесса. Ся конференція дійшла до висліду, що справа львівського університету може бути вирішена цісарським розпорядком, — при чім з нашого боку поставлено ,,jun- Ctim¹* між признаннєм польського характеру а за- снуваннєм українського університету у Львові.

1910.