Перша нарада всіх наших парляментаристів, 1910. p.
B нашім політичнім проводі відчувалось потребу ідейної сполуки всіх наших українських чинників парляментарних. Приводом досього було наше положеннє політичне в краю і державі, яке визначувалось замахами польської політики супроти нашого народу; підсичуваннєм руссофільства в краю і зза кордону та невиразним становищем австрійського· правительства супроти нас.
Звідсі являлась конечність сполучувати наші сили до успішнійшого відпору супротивностей.Висловом тої думки була перша нарада а в c т p і й - ських парляментаристів Русинів, що відбула ся у Львові дня 2. лютого 1910. p., на запро- шеннє голови українського парляментарного Клюбу п. Юліяна Романчука. Тут явило ся ціле наше національне законодатне заступництво, зложене з українських послів галицьких і буковинських: соймо- вих і парляментарних, наших членів Палати панів, і соймових вірилістів.
Зскрема, на c i н a p а д и наших парляментаристів п p и бул и:
о) ч л e н и П а л а т и п а н i в i в i p и л i с т и: д-р Іван Горбачевський, епископ Чехович, митрополит Шептицький i епископ Хомишин;
б) члени п a p л я м e н т a p н о г о K л ю б у: Вячеслав Ь'удзиновський, д-р Лев Бачинський, о. Тит Войнаровський, д-р Ст. Дністрянський, д-р Микола
Д-р Стефан Смаль-Стоцький
Лагодинський, д-р Евген Лечицький, д-р Кость Ae- вицький, д-р Теофіль Окуневський, о. Стефан Они- шкевич, Мих. Петрицький, д-р Евген Петрушеиич, Юліян Романчук, Тимотей Старух, д-р Данило Ста- xypa, о. Иосиф Фолис i Григорій Цеглинський;
β) члени г а л и ц ь к о г о K л ю t у с о й м о г о: Ла- зар Винничук, Павло Думка, Іван Г.ивелюк, д-р Іван Макух, Іван Сандуляк, Михайло Содомора і Антін Старух;
г) буковинські парляментарні ісоймовіпосли: Николай Василько, Филимон Калитовський, Артур Маляк, Теодор Левицький, Єротей Пігуляк і д-р Сте- фан Смаль-Стоцький. Провідником наради був митрополит о. Андреи Шептицький.
Вислідом сеї наради парляментарної репрезентації був п p о г p а м о в и й м а н і ф e c т (заява), щр підшс наше змаганне до автономії територіяльно-національ- ної для Східної Галичини і Північної Буковини, та вже теиер повної самоуправи руського народу Галичини і Буковини, як також поділу всіх властей адміністраційних в обох краях; потребу поборювання панросійської пропаґанди; справу участи в прави- тельстві та обезпечення мира у відношенню до за- граничних держав. Ha сій нараді виявилось бажаннє, щоби до акції в загальних справах народних приєднувати також українських послів соціяльно-демократич- них для оборони загрожених інтересів українського народу.
Звідсі вийшло, що в австрійській Палаті панів промовив по раз перший іменем Українців: митрополит о. Андрей Шептицький; що орґаиізація соці- яльно-демократичного сторонництра попирала наші домагання в справі реформи виборчої до галицького Сойму, як також в справі університетській...
67.