Наш внесок в справі язиковій.
Наступаючого дня, 11. червня 1909. p. узасаднго- вав я в Палаті послів наш н а г л и й в н e c о к з за- зивом до правительства, щоби видало відповідні зарядження для спинення нарушувань язикової p і в - ноправности в галицьких судах.
B сім узасадненню сказав я, що наш нарід мусить протестувати проти сього, щоби язикову справу управиль- нговати тільки в деяких краях і для кількох народів, бо полагодженне національної справи в Галичині є важне і нагле. A поставленим внеском, сказав я, — даесь нагоду правительству і Полякам, щоби створити в Галичині для українського народу, на одній области: можливий стан до витримання.Ha кілька днів перед 11. червня 1909. p. говорив я з міністром судівництва д-ром Гохенбурґером про наші домагання на области судівництва та він признав був мені, що сі домагання є законно і правно узасаднені, і що він заявить ся за моїм внеском. Колиж я поставив сей внесок в Палаті послів, міні- стер Г о X e н б у p ґ e p зголосив ся до слова і сказав, що в галицьких судах e під зглядом язиковим все в порядку, та що моєю тенденцією є перепачкувати тут се, що не є законно оправдане... Отсей брак почуття справедливости і особистої характерности з боку міністра Гохенбурґера не мало нас здивував і викликав обуреннє в Палаті, а п. Василько спазматично до міністра підчас його промови кричав: ,,Я вам заплачу! Так говорить член правительства, котре ми виратували! Туман!..“
До мого внеску промовляли іще наші посли: Дністрянський, Трильовський і Вітик, виказуючи невдяку правительства, — бо як раз тому кілька днів пять буковинських українських послів уратовало те правительство при внеску п. Шустершіца. Остаточно приняла Палата послів той внесок з в и ч а й н о ю більшістю голосів, бо сим разом голосувала за нами також Славянська Унія, і внесок приділено до комісії...
Отся дебата виказала, що Поляки є в союзі з Німцями, та що п.
Василько ратував правительство, а воно його обмануло... B наслідок непорозумінь, які повстали ізза тої бесіди міністра судівництва між ним а нашими послами вдав ся през. міністрів барон Бінерт, щоби, як він казав, залагодити „нетакт11 Гохенбурґера, та наслідом тих переговорів видав мі- ністер Гохенбурґер P O 3 П O p я Д O к до Президії вис- шого суду краєвого у Львові з пригадкою обовя- зуючих постанов відносно уживання руської мови в судівництвіH а ш і д о м а г а н н я відносно перепинення дальшого нарушування язикових приписів Галицькими судами були ось які:
1. щоби для Східної Галичини іменувано тільки таких урядовців, що знають українську мову в слоБІ i письмі;
2. щоби на підставі розпорядку міністерства судівництва з 9. липня 1860, ч. 10340, українські сторони могли свобідно уживати своєї мови при всіх судових розправах, та щоби протоколи списувано і вироки видавано в їх мові;
3 щоби поучено державні прокураторії у Східній Галичині, що вони мають виготовлювати акти обжа- лування n матерній мові обжалуваних та в сій мові ставити внесення на головних розправах; —
4. щоби на території східно-галицькій устійненО обовязуючу постанову, що всі розправи судові з українськими сторонами мають вести ся в мові українській, —
5. та щоби те 1/римінювано також н поступованню неспоровім.
54.