Наради Сойму державного у Відні, 1848 — 1849.

Перший австрійський C о й м д e p ж а в н и й (Reichs- tag) зібрався був у Відні дня 10. липйя 1848. року і радив там до 1. падолиста 1848. Наслідом революції у Відні, перенесено сей Сойм до Кромерижа (на Моравії), де він радив від 22.

^,?) Пр. пор. Филипа И. Свистуна, Прикарпатская Русь полъ владЬніемЪ Австріи, Львовъ, 1895, стор. 280. і д.

4P 7. марта 1849, коли постановою цісаря Франц Иосифа з 7. марта 1849, розвязано Сойм державний в Кромерижі і приказано, щоби його члени зараз розійшлися¹⁸)

Першим президентом сего Сойму, з віку був Др. И о c и ф K у д л є p, другим вибраним Др. Франц Шміт, третим Др. Антін Штробах, та четвертим Др. Франц Смолька.

3 Галичини і Буковини було 108 депутованих (7. хибувало) з сих уневажнено вибір Иосифа Савки, господаря з Оборошина під Городком. Bcix депутованих було 383, але 25 депутованих не явилося.

При вступних нарадах Сойму державного зажадали наші посли селяне, щоби їм в руській мові пояснювано справи, над котрими ведуть ся наради, бо вони не знають мови німецької. Ce їх домаганнє представив E в c т. П p о к о п ч и ц ь, наш депутований зі Станиславова. Проти сего виступив німецький депутований Г а н c K у д л і X та сказав, що від кождого посла ви~ магаєсь, щоби умів читати і писати, та знав по ні- мецьки. Депутат C а в к а виправдував, чому наші селяни не знають німецької мови. Він сказав, що наші селяни до 15. мая 1848, робили панщину, таїмпани не дали школи ані ніякої науки. Дебата тим покін- чилася, що товмачів не допущено, а постановлено, що депутовані будуть своїм товаришам пояснювати предмет і стан нарад.

Деп. Г а н c K у д л і X поставив дня 26. липня 1848, внесок на з н e c e н н є п і д д а н c тд а зі всіми правами і обовязками, — не пересуджуючи, чи за від- шкодованнвм чи без відшкодовання. Коли при узаса- днюванню свого внеску деп.

^,в) Verhandlungen des osterreichischen Reichstages nach der ste- nographischen Aufnahme₁ Wien₁ Band I —V, Hof- und Staatsdruckerei₁₁ 1848 — 1849.

панщини і всіх тягарів наші господарі і громади не можуть утратиту права побору дерева з лісів доміні- кальних, бо се їм правно належить ся. A відносно відшкодовання панів за знесеннє панщини, то він вказав на тяжку працю, нелюдське понижуваннє і терпіння панщинників, що вже сим всім окупили собі свободу, а панам полишають буки та нагайки на від- шкодованнє.

Польскі посли: Дилєвскі, Махальск і і Смоль- ка підносили, що в Галичині вжё з 15. мая 1848? знесено панщину, та що помірковане відшкодованнє повиннаби держава виплатити.

У всіх нарадах першого Сойму державного, з поміж наших депутатів найбільше визначив ся вимовою, знаннєм справ і інтеліґенціею о. Г p и г о p і й Ш а - шкевич. Він поставив був дня 17. жовтня 1848. по приняттю внесків Кудліха і товаришів дальший внесок, щоби в Галичині для вирішення справ: ґрун- т і в, л і c і в і п ас о в и щ, та взагалі аґрарних спорів між громадами і дворами установити роземні комісії під проводом урядника політичного (адміністраційного), до котрих мало входити дванайцять присяглих, пред- ложених по половині позовником і пізваним. Сей внесок приняв Сойм державний і переказав окремій комісії до виготовлення відносного закону. Колиб перший Сойм державний не був розвязаний та сей закон цісарем був санкціонований, то у нас в краю були би справи так званих сервітутів (ґрунтових служебностей) зовсім инакше вирішені. Вони були би полагоджені на користь громад, зглядно громадян-хліборобів, так що господарські одиниці булиб незалежні від двора ї малиб спромогу удержатись при життю....

A тим часом »Головна Руська Рада" не занедбувала національної справи.

Опісля прийшла в Соймі державнім до вияснення важна справа галицька, з приводу польської інтерпеляції.

Ha предложеннє галицького Губернатора B а ц л а в а 3 а л є c к о г о видало було міністерство просвіти: розпорядок з 29. вересня 1848. ч. 6117, того змісту, що в дожиданню висшого „усовершення" руського язика та заки прийде до поділу Галичини на руську і польску часть маєсь завести без проволоки язик польський в гімназіях і в академії львівській.

Наслідом представлення і зажалення „Головної Ради руської" видало міністерство новий розпорядок, що у Східній Галичині: у всіх гімназіях, доки не буде учителів свідомих руського язика, має бути німецький язик викладовий; що у всіх гімназіях заводить ся руський язик як обовязковий, а польський як вільний предмет науки, та що у львівськім університеті задєржу- єть ся німецький язик викладовий так довго, доки не буде учнтелів до руських викладів і доки не будуть студенти спосібні до слухання викладів руських.

3 сеї причини в дні 1. лютого 1849, вніс був польський депутат зі Львова M a p я н Д и л 6 в c к і: інтерпеляцію до всего міністерства з приводу язикового розпорядку, оголошеного у віденській Газеті урядовій з 21. січня 1849, відносно Східної Галичини.

Ha сю інтерпеляцію відповів міністер справ вну- трішних граф Франц Стадіон дня 3. марта 1849, в Соймі державнім:

_ЯУ східній, переважаючою більшістю Русинами за- мешкалій части Галичнни, - казав міністер, — при- мішоє міністерство ті самі засади, якими в округах польських з особлившого згляду на народність польську руководилось, — також до народности руської, з сею ріжницею, що запровадженнє руського язика при меншім „проспіху" їх літератури тільки поволи підниматись може.

Звідки міністерство знає, що руський нарід в Галичині більше польському як німецькому язикови є противний? Звідсі, звідки міністерство про почування і бажання кождої иншої народности довідує ся, т. є з писемних подань, через депутації і петиції. Руська народність сею дорогою свої домагання від тої хвнлі обявляти не перестала, від коли .розпорядком з 29. вересня 1848. в правах і жаданнях своїх дуже почулась обидженою, і в сім напрямі до міністерства зі всіх сторін дуже много зажалень і просьб вносила.

Вияснення причини, чому Русини більше проти тимчасовости польського, як німецького язика опирають ся, в сім треба ґлядіти, що Поляки'навіть самостійність руської иародности заперечують, а права до самодільного розвивання її відмовляють— а Німці віддають руській народности повну справедливість.

Як дійсно воно правдиве і як дуже сим розпорядком міністерство відповіло східній части Галнчини, доказує промова, котру ректор ,,Magnificus^j др. Тангель на чолі львівського університетського збору виголосив до нового шефа краю Ґолуховського, в якій каже:

„Університет львівський зовсім став ся инший, т. є руський і тільки в сім розумінню русько-німецький, що аж до цілковитого иаучного розвою руського язика, німецький язнк тимчасом як язик викладовнй задержить ся.

„Цілий край по сім боці Сяну підносить ся в радости з вдяки за мудрі розпорядки Високого Міністерства, бо видить здійсненне своїх справедливих бажань“.

Чи правительство задержує в силі давнійше нада- иі права для народів, замешкалих у сХІдній части? — Якраз сим способом міністерство зберігає права народів замешкалих у східній части, що переважну більшість руської народности, котра отсю східну часть замешкує, увільнило від такого розпорядку, який права тої більшости прямо нарушує.

Ha дальший запит, чи міністерство при сім думає остати, щобн в гімназіях і у всіх шкільних установах львівських та инших .у Східній Галичині, де всяшкі- льна молодь по польськн говорить, наука виклада- далась німецьким язиком з цілковнтим виключеннєм польського, — треба у відповідь спростувати:

1) мовби вся молодь, яка учнться у східних частях Галичини говорить по польськи, се неправда та опро- кидуєсь сим, що відносно Львова — тим ділом, що в перших місяцях колн домініканську гімназію на польську стопу поставлено, до 50 учеників опустнло гімназію і до академічної гімназії перейшло, бо польських викладів не могли зрозуміти, та що навіть поміж останними 347. учениками: 124. по части до руської, по части до німецької народносгн належать;

2) що міністерство не хоче у Східній Галнчині польський язнк в науці зовсім внключати, доказує сам розпорядок згаданий п. інтерпелянтом.

Міністерство розуміє під p і в н о у п p а в н e н н є м н a p о д н о c т e й те, щоби одній народности те, що її належить ся, в тій самій мірі уділялось як другій, — так у відношенню до Галичинн, щоб руській народности в тнх округах, що нею замешкують ся, те саме і в рівній мірі датн, що польській народностн в частн її належній даєть ся.

A м e н ш і c т ь одної з другою спільно мешкаючої народности не має права жадатн, щоби більшість її бажаниям в лад ішла, і тому мусілось розпорядок міністерський з 29. вересня 1848. назад взяти, бо ним більшостн руської народности язнк меншости польської в науці і урядах накидало ся. Але меншість одної з другою спільно мешкаючої народности має право жадати, щобн її наука в питомім язиці без укорочення прав більшости, була приступна, і тому силою міністеріяльного розпорядку, покликаНого п. інтерпелянтом, польський язик в установах шкільннх Східної Галичини як вільвий предмет назначено, а на університеті виклади приватийх доцентів, як в польськім так в руськім язиці призволено.

Ta взагалі, наміреннем правительства є старати ся, щоби не тільки в західній, але й у східній насти краю, як в мові ділань урядів, так і в школах, не не тільки більшість, але й меншість була заступлена, як находить ся в значнім числі, та в сій справі відносно шкіл маєсь запровадити Раду шкільну...“

Цісар Ф e p д и н а н д був першим конституційнИТй цісарем Австрії, і він санкціонував предложені йому міністерством постанови Сойму державного про з н e- сенне підданства і патрімоніяльних відносин, та увільненнє землі (ґрунтів) від тягарів, як перший закон конституційний з 9. вересня 1848. p.

10.