Національна ґвардія, 1848 —1849.

3 кінцем p. 1848. зачалась збирати наша ґвардія в Галичині. У звітах до „Головної Руської Ради“ подавали окружні організації, що „руські молодці охочо приступають до руського нашого п о л к у о x о т н и- ків (фрейкору), та що вже їх около 1.600 зголо- сило ся...

^,а) Richard Charmajtz₁ Osterreichs innere Geschichte von 1848 bis 1907, I. Die Vorherrschaft der Deutschen. Leipzig₁ 1911, стор. 23. Про вгадані три сойми, аглядио три соймові курії буде в дальшім близше сказано.

Опісля прийшло письмо цісаря Франц Йосифа з датою: Оломунець, 10. марта 1849: „ГІризваляю виставити баталіон руських стрільців, в сей спосіб, як баталіони охотників в Австрії долішній і Стирії тогід орґанізували ся, — з застереженнєм обовязку до служби кінної, як також призваляю на предложений стрій національний. Орґанізованнєм має кермувати моє міністерство війни, та воно має „Головній Руській Раді“ у Львові заявити за сей новий доказ її патріотичної діяльности — признаннє мойого^, повного вдоволення".

Ленту до прапору руського корпусу національної ґвардії вишивала мати цісаря Франц Йосифа — a p X и к н я г и н я C о ф і я. Ha сій ленті умістила вона напис: ,,Treue' fuhrt zum Siege — Sophie Erzherzoginvon Oesterreich". („Вірність веде до побіди — Софія архи- княгиня австрійська").

Ta не так воно склалось, як колись думалось..

18.