Перші наради Галицького Сойму.
Першезасіданнє Сойму краєвОго Галицького· у Львові відбуло ся 15. к в і т н я 18 61, p. Наради відкрив іменем австрійського уряду, віцепрезидент Намісництва Кароль Мош, якого називається у звіті ,,naczelnik rz^du krajowego", та подав до відома, що цісарзаіменував князя Льва Сапігу краєвиммар- шалком а єпископа СпірідіонаЛитвиновича.
його заступником.Відтак віцепрезидент Мош зложив цісарський ди- пльом з 20. жовтня 1860. p. в трьох язиках для архіву
"|3 виднійших діячів буди вибрані до першого Галицького- Сойму: о. Мих.^Куземський, о. Мих. Малиновський, о. Николай Устіянович, о. Иосиф ЛоаииськиІ, о. Лев Трещаковський, Мих. Качковський, Антін Павеицький, Теодор Білоус, о. Іван Гуша- левич, Амброаій Яновський і ииші про котрих в дальшім> згадаю.
widzimy narodpolski i narod ruski...(Gwar і przerywania — зазначено в протоколі).
Ta при нагоді наради про вибір комісії до прові- рення виборів (верифікаційиої) сказав посол Іван Б о p и с и к e в и ч: „Я вірую вашим желаніям на засадах 19-го віку, але наш нарід вірить тілько фактам,· — для того вношу, аби люд собі а пани собі вибирали
Антін Могильницьний
осібно". (Голоси з лівиці: Nie! niema pa- now! Wszyscy rowni!).
A від нашого db- лянства (хліборобів) доповів посол селянин I л ь к о 3 а г o- ройко з Буська своє слово: „Ріж- ність є межи нами, а панове самі суть причиною, як би панове не мали в ce- лянИнах завірення. Тепер панове кажуть, що рада за все; але панове ще не дали всього. Тепер потверджають, що панщину даровали і на віки вже не відберуть, за що ми дякуємо, — але то ще не всьо, бо де пасовиска? де ліси? (Маршалок взиває до порядку). Що ґмінам то ґмі- нам, а щопанамто паиам, а тогди разом будемо»-87) Відтак в дні 24.
квітня 1861. p., відбулась в Соймі краєвім доволі горяча дебата в справі полагодження ґрунтових служебностей (серві-[1] Sprawozdanie stenograficzne z posiedzen Sejmu Krajowego Galicyjskiego we Lwowie, Lwbw 1861.
тутів). B сій дебаті промовляли з наших послів: о. Антін Могильницький, о. Юліян Лаврівський,,
о. ТеОфіль Павликів, Никола Ковбасюк[15]), Іван Бори- сикевич, ІЛько Загоройко, Мих. Старух, о. Николай Устіянович, Федір Андрейчук, Іван Лапичак, Олекса Королюк, Юсько Кравців, Гриць Процак і Стефан Волинський, та всі вони стояли на однім становищі, що двори кривдять селян: відбираючи їм землю і не допускаючи їх до лісів і пасовиск. A щоби покласти кінець тим спорам між громадами і панами поставив
п. Ф л ь о p і я н 3 є м я л к о в c к і внесок, яким візва- но Виділ Краєвий до предложення нроєкту закону, силою котрого всі ґ p у H T о в І C п O p и M і Ж C e л я- нами а власниками більших посілостей мають вирішувати ся розємними судами з виключен- нєм судових процесів і всяких властей. Сей внесок приняв Сойм Краєвий більшістю голосів, але відносний закон ніколи не появив ся...
Наведені тут зразки промов і дебат зображують нам те, які були наші первісні творчі чинники у змаганнях нації. Такі, на які спромоглася нація в то- дішних обставинах.
Але тут в самійрічи виступили два світогляди; дві провідні думки соціяльно-політичні. 3 одного боку польське шляхта, що тратить під ногами свій головний привілей: панщину та думає про инші способи, новійші, щоб вдержатися при пануванню над нашим народом, — а з другого боку стають обі верстви нашого руського народу: одна верхна на свободі вишколена, значить інтеліґентна, і вона боїть ся нарушення свободи та рівноправности руського народу з боку польської шляхти, і друга спідна, що ледви вийшла з неволі на свободу, та вона тріво- жить ся, чи не прийдуть знова часи економічного поневолення народу хліборобського. I треба признати,
що сі обі наші верстви суспільні зачали відчувати те, що готовить ся і тому зійшлись вони разом в одну нерозлучну цілість демократичного національного орґанізму, щоб посполу бороти ся за своє визволеннє.
Правда, — польська піляхта зачала упадати, але вона полишила по собі таких демократичних наступників, що перейшли шляхту...
Перша сесія Сойму краевого галицького не довго тривала і перейшла майже незамітно. Так само друга сесія, що була зібралась в дні 12. січня 1863. року. Тоді був намісником Галичини граф Менсдорф, та він іщепопирав справурозділу Східної Галичини від Західної, — але й сим разом центральне правительство австрійське не перевело сього розділення.
Отсю сесію сОймову отворив був намісник граф Менсдорф н і м e ц ь к о ю п p о м о в о ю, а його заступник відчитав привіт галицькому соймови в польській і руській мові.
B сьому році понесли Поляки н а ц і о н а л ь н у к а т a c т p о ф у, програннєм третого повстання і тому була між Русинами (Українцями) думка, що Поляки полагодять ся з ними. A наші соймові посли внесли в дні 13. жовтня 1864. p., просьбу до державного міністерства про адміністраційний і політичний поділ Галичини.
Так отже, політична думка про поділ Галичини знова виринає як одинокий ратунок.
3.