Проблеми регіонів за порогом парламенту

Політичні сили досі ретельно і прискіпливо «причісують» кожен пунктик Коаліційної угоди, забуваючи про те, що народ чекає вирішення накопичених найважливіших соціально-економічних проблем.

Закон України «Про вибори народних депутатів України» позбавив народних обранців зайвого клопоту - бути посередником між виборцями і владою.

Якби працювала попередня мажоритарна система, кожен з депутатів вже встиг би провести кілька прийомів виборців, а можливо і вирішити якісь дрібні проблеми району чи області, «кинувши» копійчину на комп'ютерний клас, річницю школи чи містечка.

Зараз, коли не існує навіть самого поняття «одномандатний виборчий округ», умови представництва стали розмитими і незрозумілими. Оскільки депутати обираються за списками партій і політичних блоків, вони більшою мірою своїм мандатом зобов'язані «рідній» партії, ніж голосу виборця. Звичайно, діставшись мікрофону у сесійній залі, такий щасливець буде направо і наліво проголошувати партійні гасла, а не захищати, скажімо, убогу комунальну сферу того обласного центру, який своїми голосами забезпечив проходження до омріяного парламенту.

Наш найближчий сусід - Росія - пішла шляхом, що найбільш економічно і соціально вигідний для країни з великою кількістю адміністративно- територіальних одиниць, сформувавши двопалатний парламент. Дійсно, хто краще, ніж представники влади на місцях, орієнтуються у проблемах та потребах регіонів, хто зі знанням справи лобіюватиме виділення державних коштів під регіональні програми? Лише таким чином, коли забезпечене реальне представництво керівників суб'єктів федерації, можна максимально ефективно врахувати інтереси кожного регіону.

Поглянемо з цих позицій на діяльність Верховної Ради України. Чи не кожен депутат свою роботу вибудовує з огляду на керівну лінію партії чи політичної сили.

Оцінюючи персональний склад Верховної Ради, неозброєним оком помітна тенденція приходу у владу представників великого бізнесу, з власними

57

на федеративну. Прикладом такої ефективної федеративності є автономні, практично незалежні від центру у своєму місцевому законодавстві та фінансуванні штати США.

Цей процес змін можна назвати адміністративною реформою, який має бути ефективно продуманий, законодавчо оформлений та закріплений. Для цього повинні бути прийняті зміни як в Конституції, так і в законодавстві загальнодержавного та місцевого рівня. Вважаємо, що така система розподілу влади місцевого та загальнодержавного рівня є досить прийнятною для сучасної України і може стати діючою, більш того, ефективною за умов проведення суттєвих змін у політичній, економічній, адміністративній та культурній сферах.

О. Черкаський та Н. Пічугіна, інтерни Запорізької міської ради