Чи можна зробити місцеве самоврядування економічно самодостатнім?

Бути економічно самодостатнім - це значить, що вже вирішились усі буденні проблеми, що заважали бути економічно вільними.

При реформуванні системи місцевого самоврядування, слід звернути увагу на той факт, що в сьогоднішніх умовах, органи місцевого самоврядування або не фінансуються, або лише часткового отримують потрібні кошти.

законодавчого забезпечення компетенції органів місцевого самоврядування;

належної кількості фінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій місцевим самоврядуванням;

державної політики підтримки місцевого самоврядування через перерозподіл

самоврядування значною мірою залежить від розуміння населенням своїх прав і можливостей у здійсненні місцевого самоврядування, знання, як цими правами користуватися.

З метою подальшого розвитку місцевого самоврядування в України необхідними є вирішення вищенаведених проблем. Корисним у подоланні проблем може бути досвід розвитку місцевого самоврядування країн західної Європи.

24 липня 1998 року Сейм Республіки Польща прийняв закон про впровадження головного трьохступеневого територіального поділу держави. З впровадженням реформи одиницями територіального самоврядування в Польщі є самоврядні гміна, повіт і воєводство. Силою закону всі жителі основних територіальних одиниць складають самоврядну громаду. Відповідно до положень законодавства про територіальне, повітове та воєводське самоврядування, самоврядування здійснюється на рівні гміни, повіту й воєводства - по закону кожен мешканець відповідної громади стає її членом, незалежно від рівня своєї громадської активності. Це означає, що - з одного боку

фізична особа не може відмовитися від причетності до самоврядної громади, з другого - органи самоврядування не можуть її виключити з неї.

На основі наведеної реформи у Польщі, з власного досвіду автора перебування у Польщі та безпосереднього ознайомлення з діяльністю органів місцевого самоврядування цієї країни а також участі конференціях присвячених стану та перспективам розвитку місцевого самоврядування в України автор пропонує з метою подальшого розвитку становлення місцевого самоврядування в Україні:

реформування вищого та центрального рівня органів виконавчої влади:

Кабінету Міністрів України;

урядових органів та установ в системі міністерств;

інших центральних органів виконавчої влади;

регуляторних органів;

реформування місцевих органів виконавчої влади:

обласних державних адміністрацій;

територіальни органів (підрозділів);

органів виконавчої влади центрального рівня;

реформування засад місцевого самоврядування та адміністративно- територіального устрою:

розподіл повноважень між рівнями місцевого самоврядування;

система адміністративно-територіального устрою;

система органів місцевого самоврядування;

реформування публічної (державної та муніципальної) служби:

вироблення політики та реалізація політичних функцій міністерствами:

стратегічне планування;

нормопроектування;

моніторинг і контроль;

6.

адміністративна процедура;

адміністративні послуги;

контроль та "втручальні" провадження;

адміністративна відповідальність;

адміністративне оскарження;

електронне урядування;

7.зовнішній контроль за публічною адміністрацією:

судовий контроль;

парламентський контроль;

громадський контроль;

інститут громадських колегій;

8.реформування публічних установ, підприємств та інших організацій, які виконують публічні функції.

Наталя Бібік, інтерн Харківської міської ради

снизиться и максимально приблизиться к нулю. Но есть одно условие для таких радужных прогнозов, эта модель действует в странах с многолетними традициями демократии и наличием гражданского общества. А так как мы пока такими достижениями похвастаться не можем не станет ли это очередным кусочком пожирнее для такого вот барона, царя на региональном уровне, у которого много полномочий, много скудоумия и мало зависимости от центра. Тогда сладко уж точно нам не будет, а уровень сепаратизма наоборот будет расти. Естественно, что та ситуация, что существует в руководстве регионами порочна и давно прогнила, конечно же она нуждается в реформах. Но вот только не понятно какими они должны быть и кто от них получит неплохие диведенты. Те кто наиболее рьяно ратует за подобные новшества в своих действиях скрывают холодный расчет. А в словах других проглядывает неумения рассчитывать. Хотя ни одних ни других заподозрить, а тем более обвинить в нелюбви к родине невозможно. Итак, трезвый расчет это здорово, душевный порыв - прекрасно, только хотелось бы, что бы это было бы еще подкреплено здравым смыслом, и вектор этих идей был бы направлен на благополучие людей, громады, населения, как угодно - на благополучие нас с вами, а не на утепления своих итак теплых мест. Наилучшие намерения без здравого смысла способны иметь разрушающую силу и испортить судьбу миллионов людей или одного государства.

Данило Грачов, інтерн Донецької міської ради

новые, избранные, губернаторы станут опорой для оппозиции и, соответственно в угрозой власти, как быть тогда? Как тогда выстроить вертикаль власти?

У самих же губернаторов по этому вопросу единогласия не прослеживается, но думаю каждый из них тайно мечтает быть начальником, а не подчиненными.

Под расширением прав регионов (насколько можно судить из общения со

сведущими людьми) господа губернаторы подразумевают, в первую очередь, увеличение того объема средств, которыми они будут распоряжаться. А в этом, в свою очередь, не заинтересован Киев. Возможное расширение финансовых возможностей регионов (при ослаблении контроля со стороны центральной власти) не станет ли это первым шагом к федерализации страны? Тем более предпосылок было предостаточно. Хочется верить, что только было. Конечно было бы неплохо, если бы речь могла бы идти для начала о расширении представительских и управленческих полномочий регионального руководства, о более сбалансированном распределении исполнительских функций между центральной и местной властями. Но, естественно, местные элиты больше интересует самостоятельность в вопросах, которые бы как то денежно мотивировали их действия и обещали бы неплохие заработки. Не всегда официальные. Расширение базы региональных налогов, земля, порты, транспортные коридоры, приграничная торговля, прямые экспортные операции - тот спектр вопросов, которые возникают в умах чиновников. Понятно, что избранный, а не назначенный губернатор, получивший к тому же дополнительные (в том числе и финансовые) рычаги влияния на ситуацию в области, будет более независим от центра. И более зависим от жителей региона, вверенных его попечению. Сама ситуация будет заставлять его делать хоть что- то, если он хочет даже не переизбраться, а хотя бы дотянуть до истечения срока своих полномочий. Опыт европейский и мировой свидетельствует, что децентрализация власти практически всегда приводит к стабилизации и сбалансированности уровня жизни в стране, к росту региональных элит, к снижению политического авторитета в государстве того или иного лица высшего дивизиона . К тому же если губернатор избирается, это должно привести к росту местных политических сил (в нашей стране в некоторых областях, думаю, и без этой меры политическая элита имеет довольно сильное влияние как в регионе так и на всеукраинском уровне) и укрепление позиции оппозиции. А легитимная власть и сильная оппозиция - это то, чего так не хватает современной Украине. И еще если губернатора выбрали избиратели, Киев наделил полномочиями, тебе дали руль_ вот и рули. И спрашивать будут с тебя, а не с Киева и кивать в его сторону, как это привыкли делать уже не совсем выйдет. Конечно будут говорить и говорят, что мол Киев не дает жить и перекрывает воздух, но это по старой, прогнившей привычке. То есть по идее уровень идей сепаратизма должен резко