Державна політика і місцеве самоврядування
Що можна вважати державною політикою стосовно місцевого самоврядування, або які елементи мають обов'язково бути в її складі:
необхідно відпрацювати концепцію організації місцевої влади на різних рівнях адміністративно -територіального устрою;
під цю концепцію має бути розроблено і прийнято пакет законів, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади на місцях, їх взаємодію, порядок вирішення спорів між ними; •потрібно відпрацювати механізм розрахунків органами місцевого самоврядування бюджетних надходжень і видатків, механізм перерозподілу фінансових ресурсів між органами місцевого самоврядування в залежності від суми коштів, що формується на їх території, та кошьів, небхідних на видатки для забезпечення приблизно однакового рівня життя в різних регіонах країни;
необхідно забезпечити існування в структурі державної виконавчої влади органу, який опікувався б проблемами місцевого самоврядування і допомагав би їм у розв'язанні складних проблем особливо в частині фінансування цільових програм, або виконання державних функцій, переданих місцевому самоврядуванню;
•у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються місцевого самоврядування, держава зобов'язана проводити консультації з представниками об'єднань органів місцевого самоврядування і враховувати їх інтереси.
Виходячи з цього, постає закономірне питання: чи наявні в державній політиці Україні такі елементи? Подивимось на дії держави щодо місцевого самоврядування за останні кілька років.
З 1990 року в Україні вже тричі реформовано систему місцевої влади. Ради з державних органів влади, організованих за принципом демократичного централізму, стали органами місцевого самоврядування з розподілом компетенції і визначенням базового рівня самоврядування. Тепер знову планується їх одержавлення. Тут варто згадати, що Україна була однією з перших республік колишнього СРСР, яка ще в 1990 році, схваливши Закон «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», поклала край радянсько-партійній вертикалі і спробувала побудувати нову демократичну модель влади в адміністративно- територіальних одиницях.Проблема в тому, що конституційні гарантії розвитку територіальних громад, як і багато інших норм, так і лишилися на папері. Законодавча база для діяльності органів місцевого самоврядування продовжує своє існування в зародковому стані. Прийнято лише окремі закони, що містять або загальні положення, або фрагменти, не зведені в цілісні механізми. Це означає, що до цього часу не виконуються два базові принципи Європейської Хартії місцевого самоуправління, до якої Україна приєдналася ще в 1997 році.
Перший принцип - юридична автономія органу місцевого самоврядування - полягає в тому, що він має свої визначені Конституцією або законом повноваження. Вони мають бути повними і виключними, тобто такими, які не належали б одночасно іншим органам. У межах своїх повноважень самоврядний орган має повну свободу дій для впровадження власних ініціатив з будь-якого питання, що належить до сфери його компетенції. Натомість Закони України «Про місцеве самоврядування» та «Про місцеві державні адміністрації» дозволяють місцевим адміністраціям не просто втручатися в діяльність місцевих рад, а навіть виконувати функції їх виконкомів.
Другий принцип - фінансова автономія - полягає у праві органів місцевого самоврядування на володіння й розпорядження власними коштами, які мають бути достатніми для здійснення їх функцій і повноважень. У Хартії зазначається, що частина цих коштів має надходити за рахунок місцевих податків і зборів, ставки яких у межах закону мають визначати самі органи місцевого самоврядування.
Місцеві податки складають близько 67% доходів місцевих бюджетів у Франції, 46% - у Німеччині. У більшості українських бюджетів цей показник не перевищує 5-7%.В Україні досі не визначена базова територіальна громада - та ланка, яка здатна забезпечити собі «прожитковий мінімум» (наприклад, як комуна у Франції чи гміна у Польщі). Через це бюджети сіл, селищ, малих міст повністю залежать від районних і обласних бюджетів. Ті, у свою чергу, залежать від трансфертів із державного бюджету.
Позбавлені виконавчих органів, залежні від фінансування «згори» ради перетворюються на безсилі додатки до держадміністрацій. Народні депутати отримують тисячі листів від виборців, що свідчить про неефективність існуючої системи, про нездатність місцевих рад вирішувати найпростіші питання.
Але хто в Україні має працювати над цими проблемами: особливі підрозділи Верховної Ради, Кабінет Міністрів чи особисто глава держави (або його радники)?!
Як показує практика інших пост-тоталітарних країн, підготувати комплексне реформування влади лише силами парламенту чи уряду навряд чи можливо. Це має бути велика спільна робота цих органів. Іноді здається, що така ситуація дуже влаштовує політичних акторів України. Верховна Рада досі не розглянула більше 10 законопроектів із питань розвитку місцевого самоврядування,
надзвичайни х ситуацій та наслідків стихійного лиха 240000 Цільові фонди 800 000 0,56 1 585 619 0,75 1,98 785 619 250000 Видатки, не віднесені до основних груп 994 758 0,70 2 116 043 1,00 2,13 1 121 285 РАЗОМ 142577658 100 211439194 100 1,48 68861536 Олександра Хоменко, інтерн Чернігівської міської ради
Код КТКВ Видатки бюджету за функціональ ною
структурою (за
шесиз начни м кодом) 2005 рік 2006 рік Темп росту Відхилення, Абс.знач., грн. Питома вага,% Абс.знач., грн. Питома вага,% 010000 Державне управління 5 523 500 3,87 8 003 000 3,79 1,45 2 479 500 060000 Правоохорон на діяльність та
забезпечення
безпеки
держави 500 000 0,35 672 000 0,32 1,34 172 000 070000 Освіта 60 060 500 42,12 87 688 141 41,47 1,46 27 627 641 080000 Охорона здоров'я 40 318 800 28,28 63 124 140 29,85 1,57 22 805 340 090000 Соціальний захист та соціальне забезпечення 417 400 0,29 905 100 0,43 2,17 487 700 100000 Житлово-
комунальне
господарство 4 893 400 3,43 6 418 150 3,04 1,31 1 524 750 110000 Культура і мистецтво 4 217 400 2,96 6 836 430 3,23 1,62 2 619 030 120000 Засоби масової інформації 576 500 0,40 632 000 0,30 1,10 55 500 130000 Фізична культура і спорт 3 685 500 2,58 5 755 289 2,72 1,56 2 069 789 150000 Будівництво 6 391 500 4,48 9 820 272 4,64 1,54 3 428 772 160000 Сільське і лісове
господарство , рибне господарство та
мисливство 100 000 0,07 170000 Транспорт, дорожнє господарство , зв'язок, телекомуніка ції та
інформатика 11 978 400 8,40 15 736 441 7,44 1,31 3 758 041 180000 Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю 2 070 000 1,45 2 088 539 0,99 1,01 18 539 210000 Запобігання та ліквідація 50 000 0,04 58 000 0,03 1,16 8 000
запропонованих депутатами та Асоціацією міст України.
В жодному щорічному посланні Президента України та в будь-якій з 12 попередніх програм Кабінету Міністрів немає жодних конкретних пропозицій із цього питання. Це відбувається тому, що на протязі майже 10 років незалежності «вертикаль рад» явно була замінена вертикаллю тоді ще Адміністрації Президента. Жителям столиці, десятків великих і малих міст, мери яких добивалися самостійності, влада постійно показувала, хто насправді в них «хазяїн»...Отже, в Україні вже давно визріло питання створення при парламенті спеціального Комітету з питань реформи місцевої влади, до складу якого увійшли б депутати, науковці, фахівці з питань місцевого самоврядування, а також представники асоціацій органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади. Досвід засвідчує, що діяльність таких комітетів має позитивні наслідки в країнах розвиненого народовладдя, таких як Австрія, Чехія та Латвія.
Безперечно, що найголовнішим в цьому складному питанні є те, що у цьому процесі можуть брати активну участь і асоціації місцевого самоврядування, уже створені в Україні, тобто ми з вами! Адже місцеве самоврядування є найближчою до людини владою, що допомагає їй від самого народження до поховання.
Європейський досвід чітко свідчить, що нормальне повсякденне життя й добробут громадян прямо залежать від цілого ряду факторів, уже прописаних в українській Конституції. Але, на жаль, існує ризик, що перетворення місцевих громад з демократичного атрибуту на дієвий орган дійсно народної влади й надалі залишиться декларацією на фоні показово-остогидлої боротьби політичних сил навколо перешматування Конституції.
Альошин Антон, інтерн Донецької міської ради