Теорія ставлень особистості В.М.Мясіщева

Володимир Миколайович Мясіщев (1893-1973)- радянський пси­холог, психіатр, психотерапевт. Працював у вищих навчальних та нау­кових закладах С.-Петербурга (тодішнього Ленінграда).

Теорія життєвих відношень (ставлень) В.М.Мясіщева базується на праці його вчителя О.Ф.Лазурського «Класифікація особистостей», де підставою для класифікації були запропоновані різновиди ставлень особистості до оточуючої дійсності. Основне положення психології ставлень полягає у тому, що особистість, психіка і свідомість людини становлять єдність відображення дійсності і ставлення людини до неї. Мясіщев вирізняє як провідні такі індивидуальні, вибіркові, свідомі зв’язки особистості (ставлення):

- з явищами природи і світу речей;

- з людьми й суспільними явищами;

- особистості з самою собою як суб’єктом діяності.

Система ставлень особистості визначається всією історією розвитку людини, виявляє її особистий досвід й визначає її дії та переживання.

Ставлення як особливий зв’язок суб’єкта з об’єктом становить єд­ність з певною структурою, де вирізняються окремі часткові ставлення, їх сторони, чи види. Найважливішими видами ставлень Мясіщев вва­жав потреби, мотиви, емоційні ставлення (відданість, неприязнь, лю­бов, ненависть, вражда, симпатія, антипатія тощо), інтереси, оцінки, переконання. Домінуюче ставлення, що підпорядковує собі інші та ви­значає життєвий шлях людини - спрямованість особистості. Найвищий щабель розвитку особистості та її ставлень визначається рівнем свідо­мого ставлення до навколишнього й самосвідомістю як свідомим став­ленням до себе.

Ставлення не лише пов’язані з різними підструктурами особистості, а накладають на них свій твірний відбиток. З погляду Мясіщева, влас­тивості темпераменту проявляються на рівні розвиненого характеру пе­ретвореною формою індивидуальних відмінностей, що визначається свідомим ставленням особистості, а не властивостями її нервової сис­теми.

Характер - це система ставлень і спосіб їх здійснення людиною. Ре­акції людини, що розкривають її темперамент і характер, виникають лише за умови активного ставлення до об’єкту. Здібності людини спів­відносяться з її схильностями, що є рушійною силою розвитку здібнос­тей. Схильність - потреба у певному виді діяльності, або вибірково- позитивне ставлення до неї.

Положення психології ставлень Мясіщева знайшли продовження в його клініко-патогенетичній концепції неврозів людини. Невроз тлума­читься як хвороба особистості, що є породженням певного поєднання конкретних історичних умов розвитку людини, всіх особливостей її особистості та реакцій на складні життєві обставини. У випадку неаде­кватної спроби вирішення складної життєвої ситуації в особистості ви­никає напруга конфлікту, що й викликає невроз. Запропонував систему психотерапії, яка носила психофізіологічний і соціально-педагогічний характер та призводила до того, що хворий відновлював сенс життя шляхом самоперевиховання.