Теорія особистості З.Фрейда
Класичний психоаналіз розроблений Зигмундом Фрейдом (18561939). Важливу його складову становить теорія особистості, в якій запропоновано структурну модель особистості відповідно до трирівнево- го трактування психіки.
Ці рівні - свідомий, досвідомий та несвідомий. Думки, відчуття, переживання, що їх актуально усвідомлює людина, становлять свідомий рівень її психіки. Досвідоме охоплює весь досвід особистості, що легко переходить у сферу свідомого. Несвідоме - найглибша й найбільш важлива для розуміння особистості сфера психіки. До неї належать інстинкти, потяги, бажання, інші утворення, перехід яких у сферу свідомого викликає почуття загрози, тривоги, неспокою. Ці несвідомі психічні утворення виявляються у прихованій або символічній формі (сновидіння, помилкові дії, жарти, оговори). Саме цей рівень переважно і визначає поведінку особистості.Відповідно до фрейдистського тлумачення психіки, структура особистості утворена з трьох компонентів: Id (латинський займенник Воно), що позначає вроджені біологічні потреби людини, Ego (латинський займенник Я), що становить зону конфлікту і примирення між біологічним (Воно) та соціальним (зверх Я), Superego (з латин. - зверх Я), що охоплює засвоєні людиною соціальні норми, традиції, цінності тощо. «Воно» цілком входить у сферу несвідомого, «Я» та «Зверх Я» функціонують на всіх трьох рівнях психіки.
«Воно» виступає енергетичною базою особистості і належить до первинних процесів. Вроджені несвідомі й незадоволені утворення «Воно» викликають хворобливу психічну напругу і підштовхують особистість до їх задоволення, що призводить до розрядки напруги та приносить полегшення. «Воно» діє за принципом задоволення. У процесі розвитку особистості, її прилучення до суспільства частина «Воно» переходить в «Я».
Сфера «Я» належить до вторинних процесів і підпорядкована принципу реальності, що спрямований на попередження передчасної інстинктивної розрядки напруги.
За допомогою реалістичного мислення та інших розумових процесів у сфері «Я» формуються механізми адаптації особистості до середовища, його вимог (так звані захисні механізми). З одного боку, «Я» забезпечує самозбереження, а з іншого - дозволяє особистості узгоджувати впливи зі сфери «Воно» із вимогами середовища.Сфера «Зверх Я» - це засвоєні особистістю соціальні норми (табу, заборони, правила, цінності, ідеали тощо) як результат процесу ідентифікації з близькою дорослою людиною своєї статі. Важливі компоненти «Зверх Я» — совість та «Я-ідеал».
Водночас, при засвоєнні соціальних норм у дітей формується так званий Едипів комплекс, який складається із суперечливих почуттів, що їх дитина переживає стосовно близького дорослого, з яким ідентифікується.
Згідно З. Фрейду, людина конфліктна за своєю природою. Між всіма складовими особистості існує нестійка рівновага, що виникає внаслідок узгодження суперечностей у змісті та спрямуванні їх розвитку. У ній від народження борються два протилежних інстинкти, що визначають її поведінку. Такими інстинктами є ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя і самозбереження) і танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції й руйнування). Ця боротьба виявляється в амбівалентності людських почуттів, у їх суперечливості. Амбівалентність почуттів посилюється суперечністю соціального буття і доходить до стану конфлікту, який виявляється в неврозі. Основні внутрішні суперечності особистості виникають між рівнями «Воно» і «Зверх Я», які регулює і розв’язує рівень «Я». Якщо «Я» не вдається подолати суперечність між «Воно» і «Зверх Я», то у людини виникають глибокі переживання, що характеризують внутрішній конфлікт.
Фрейд розкриває такі механізми захисту від них, як проекція, раціоналізація, витіснення, регресія і ін.. Основним механізмом він вважає сублімацію, тобто перетворення сексуальної енергії людини в інші види її діяльності, у тому числі у творчість.
Поведінка у теорії мотивації Фрейда зумовлюється вродженими інстинктами, спрямована на їх задоволення. Вплив інстинктів на поведінку може бути як відкритим, так і прихованим. Інстинкт - вроджений стан енергетичної активації організму, що штовхає його до своєї розрядки. Основою розвитку особистості і людського суспільства виступає енергія інстинкту життя - лібідо. Фрейд запропонував періодизацію психосексуального розвитку особистості з п’ятьма стадіями: оральною, анальною, фалічною, латентною і генітальною.
Теорія особистості З.Фрейда мала численних послідовників, найбільш відомими з яких є А. Адлер, К.Г.Юнг, А.Фрейд, К.Хорні.
3.