Ставлення особистості та її характер
Система ставлень кожної особистості індивідуально-своєрідна і утворює внутрішню сторону її характеру. Хоча будь-яка риса характеру відображає один з проявів ставлення людини до дійсності, це не означає, що кожне ставлення буде рисою характеру.
Лише деякі ставлення залежно від умов стають рисами характеру. Зі всієї сукупності ставлень особистості до навколишньої реальності слід виділити характеротвірні форми ставлень, що відображають вирішальне, першочергове і узагальнене життєве значення тих об’єктів, до яких ставиться людина. Ці ставлення водночас виступають підставою класифікації найважливіших рис характеру. Характер людини виявляється в системі ставлень, яку поділяють на такі чотири групи:1. Стосовно інших людей (визначають такі риси характеру, як товариськість - замкнутість, правдивість - брехливість; тактовність - грубість тощо);
2. Стосовно діяльності, певної справи, професії, роботи (відповідальність - безвідповідальність; сумлінність - нехлюйство, працьовитість - лінощі тощо);
3. Щодо самого себе (скромність - самозакоханість, самокритичність, самовпевненість тощо);
4. Щодо світу матеріальних об’єктів (бережливість, жадібність - щедрість, ощадливість - марнотратство, акуратність - неохайність тощо).
Слід відзначити певну умовність даної класифікації і тісний взаємозв’язок, взаємопроникнення вказаних груп ставлень.
Незважаючи на те, що ці ставлення виступають найважливішими з погляду формування характеру, вони не одночасно і не відразу стають рисами характеру. Визначальну роль у формуванні характеру відіграє ставлення людини до суспільства, до людей. Характер людини не можна розкрити без урахування її місця у колективі, міжособистісних взаємин у формі товаришування, дружби, любові тощо.
Взаємини людини з іншими людьми виступають визначальним чинником ставлення до діяльності, породжуючи підвищену активність, напруженість або, навпаки, заспокоєність, безініціативність. Ставлення до інших людей і до діяльності у свою чергу обумовлює ставлення людини до себе.
4.