Теорія діяльності О.М.Леонтьєва

Теорія діяльності розроблена у другій половині XX ст. у працяхО- лексія Миколайовича Леонтьєва(1903-1979).

Особистість - це внутрішня складова діяльності, неповторна єд­ність, що інтегрує психічні процеси й керує ними, це неподільне психо­логічне новоутворення, що формується у життєвих зв’язках людини у результаті розвитку її діяльності.

Вирізняється зовнішня й внутрішня діяльність, які обидві мають су­спільно-історичну природу й спільну будову. Зовнішня діяльність є ге­нетично первинною, від неї походить внутрішня психічна діяльність свідомості людини. Визначальною ознакою діяльності є предметність. Тобто діяльність спрямована на предмет і відбувається з урахуванням його властивостей. Предмет є зовнішнім об’єктом матеріальної дійсно­сті, який відбивається у свідомості людини у формі образу.

Взаємопов’язаними елементами діяльності виступають потреба, мо­тив, мета, умови. Потреба визначає діяльність, мотив - дії, умови - операції. Дія не дозволяє реалізувати мотив, тому людина повинна уяв­ляти, як окрема дія впливає на задоволення мотиву.

О.М.Леонтьєв (1972) досліджує появу особистості як в історії людс­тва, так і у розвитку дитини. Суспільні зв’язки реалізуються через су­купність багатоманітних діяльностей. Ієрархічне співвідношення діяль­ностей, що за своєю сутністю є співвідношенням мотивів, найповніше характеризує особистість. О.М.Леонтьєв визначає критерії появи осо­бистості у розвитку дитини. Вчений зауважує, що в онтогенезі особис­тість з’являється двічі. Вперше - коли у дитини з’являється полімоти- вація й підпорядкування мотивів (у дошкільника). Вдруге - коли виникає її свідома особистість (підліток).

Становлення особистості ототожнюється зі становленням особисті- сних смислів. Центральна проблема психології особистості - самосві­домість, усвідомлення себе у системі суспільних зв’язків

Походження, розвиток й функціонування свідомості зумовлені певним рівнем розвитку діяльності людини.

Поступово, з розвитком діяльності в історії людства виникає розді­лення праці й спеціалізація. Це означає, що окремі дії виділяються і стають самостійною діяльністю, зберігаючи разом з тим зв’язок із дія­льністю, яка її породила. Наприклад, раніше сокиру від початку до кін­ця виготовляла одна людина, а згодом виникають професії й відповідні до них різновиди діяльності з виготовлення кожного окремої деталі со­кири. Тепер для людини, яка виготовляє певну деталь, саме вона стає кінцевою метою, а раніше це був тільки один з етапів на шляху до ви­готовлення сокири, яка й була кінцевою метою. Те, що раніше було мо­тивом, стало метою - відбувся «здвиг мотиву на ціль», за висловом О.М.Леонтьєва.

3.