Філософсько-психологічна концепція (С.Л.Рубінштейн)

У життєдіяльності людини Сергій Леонідович Рубінштейн(1889- 1960) вирізняє три різних психологічних утворення - пізнання, діяль­ність, ставлення, що забезпечують різні напрямки зв’язків людини з дійсністю.

Психіка і свідомість є знаряддями для особистості. Зв’язок свідомості і діяльності опосередковується особистістю. Завдяки свідомості особистість долає власні межі. Свідомість є способом особистісної регуляції утворю­ваних у діяльності зв’язків, що включає регуляцію психічних процесів, ре­гуляцію взаємин, та регуляцію діяльності та всього життя суб’єкта. Свідо­ма особистість якісно по-новому організовує свої зв’язки з дійсністю. Вона сама будує умови свого життя і свої зв’язки зі світом.

Особистість варто розглядати не лише як суб’єкта діяльності, але і як суб’єкта життєвого шляху й певний психологічний фундамент лю­дини, під який вона змінює навколишні умови, самостійно організовує своє життя, несе за нього відповідальність. У цьому процесі формується її індивідуальність.

У структуру особистості, що запропонував Рубінштейн, входять три складові діяльності - потреби, здібності, спрямованість.

Особистість - це те, чого людина прагне (спрямованість), що вона може (здібності) та чим вона є (характер). Ці блоки утворюють динамі­чну цілісність, яка виявляється у життєдіяльності.

Кожна особистість з різним успіхом реалізує себе. Хтось досягає зрілості майже у дитинстві, а хтось залишається дитиною і у старості. Хтось більшою мірою залежить від зовнішніх обставин, а хтось ство­рює свій внутрішній світ й мало залежить від оточення. А хтось свідомо впливає на події свого життя, реалізуючись таким чином.

Особистість, яка не здатна впливати на умови свого життя, є не­спроможною реалізувати себе.

4.