Мозок і психіка

Мозок — провідний орган психіки. Ще в давнину люди спостерігали випадки, коли при травмуванні головного мозку виникали різні розлади психіки. При пошкодженні лобної частини руйнувалось уміння плану­вати, при враженні скроневих ділянок порушувалось мовлення.

Отже, був зроблений висновок про відсутність жорсткої локалізації психічних функцій - тобто немає прямої відповідності між окремими психічними процесами і певними ділянками головного мозку. Складна психічна діяльність здійснюється не окремим відділом головного моз­ку, а системою органів, кожен з яких відіграє певну роль у забезпеченні цієї діяльності. Таку систему П.К.Анохін назвав функціональ­ною. Наприклад, щоб написати, людині необхідно почути (скронева ді­лянка), вимовити (моторна зона), перейти від звуків до букв (потилична і тім’яна), відтворити їх послідовність (лобна).

Олександр Романович Лурія - основоположник нейропсихології - науки про мозкову локалізацію психічних функцій - виділив у голов­ному мозку людини три блоки за їх роллю у забезпеченні психічної ді­яльності.

Перший блок - енергетичний (верхні відділи стовбуру мозку, рети­кулярна формація і утворення давньої кори). Забезпечує постачання поживних речовин (кисню, глюкози тощо) до мозку, підтримує напругу (активацію), необхідну для роботи вищих відділів головного мозку.

Другий блок - прийому, зберігання і переробки інформації (задні від­діли великих півкуль, тім’яні, скроневі, потиличні відділи головного мозку). Забезпечує надходження, обдумування та фіксацію інформації із зовнішнього світу. Порушеннявикликають різноманітні розлади пі­знавальних процесів людини. Якщо вражені тім’яні відділи, людина не впізнає на дотик предмет, не відчуває положення тіла і рук; травми- скроневої долі викликають розлади слуху; потиличної -зору.

Третій блок - програм, регуляції та контролю діяльності (лобні ча­стини великих півкуль). Свідома діяльність починається з отримання і переробки інформації (II блок), а закінчується виникненням намірів, виробкою програм та їх здійсненням у діяльності. Порушення цього блоку майженепомітні у поведінці людини, немає розладів рухів або мовлення. Але при спостереженні за людиною виявляються різномані­тні недоречності в організації її поведінки. Хворий не може довести ро­боту до кінця, забуває про свій намір у процесі його здійснення, не ви­правляє елементарних помилок, навіть у написанні власного імені.

Блоки головного мозку, забезпечуючи цілісну психічну діяльність людини, працюють злагоджено. Так, для першого блоку (енергетично­го) сигналом до підвищення тонусу кори головного мозку є надхо­дження інформації із зовнішнього світу, що здійснюється другим бло­ком - прийому, зберігання, переробки інформації. Без нової інформації людина - навпаки - нудьгує, засинає. Третій блок (програм, регуляції і контролю діяльності) активізує перший блок з тим, щоб підвищити то­нус кори головного мозку, що є необхідним для досягнення цілі, або знижує його, коли ціль досягнуто.

Людина може свідомо регулювати рівень своєї активності. Робота головного мозку тісно пов’язана зі всім організмом людини, забезпе­чуючи його зв’язок із зовнішнім світом і орієнтування в ньому. Перший блок безпосередньо отримує імпульси від внутрішніх органів, що утво­рює основу біологічних потреб (голод, температурний баланс, спрага), які потім обдумуються і задовольняються за допомогою другого і тре­тього блоків.

Цілісна робота головного мозку відбувається за такими основними принципами:

1) функціональної асиметрії, який полягає в тому, що півкулі вико­нують різні психічні функції;

2) латералізації, що означає нерівноцінність півкуль, яка існує тіль­ки у людини і пов’язана з виділенням ведучої правої руки. Найбільш важливі у суспільстві функції (мовлення, читання, логічне мислення) забезпечує ліва півкуля, яку називають провідною. Права півкуля - під­порядкована, виконує функції орієнтації в просторі, виникнення снови­дінь, розчленування мелодій та звуків тощо.