Головні досягнення феодального періоду у пізнанні психіки

Розвиток психології у феодальний період обмежувався церквою. Ці­лісна теорія психічного, подібна до античних, не була створена. Але ві­дбувались зрушення, що підготували перехід від аристотелівського трактування психіки до причинно-механістичного.

Особливий внесок у розвиток психологічних знань зробила арабо- мовна наука того часу. Головні надбання психологічної думки феода­льного періоду полягали у наступному.

— Життєдіяльність організму стала пояснюватись як незалежна від регуляції з боку душі.

— Живе тіло розглядалось як середовище дії фізико-математичних законів. Зокрема, було здійснено вивчення зору у зв’язку з законами оптики, що мали математичне вираження і емпірично перевірялись (Ібн-аль-Хайсам, Гроссетест, Р.Бекон). Психічні і фізіологічні факти ставились в залежність від загальних законів фізичного світу. Цей спо­сіб пояснення психічних явищ був названий «оптичним» детермініз­мом. Він виступив перехідним від античного передмеханістичного до механістичного принципу пояснення психіки.

— Таджицький філософ і лікар Ібн-Сина (980-1037 рр.), відомий у Європі як Авіценна, створив вчення про вплив афективних станів на ор­ганічні процеси людини.

— Встановлено зв’язок здатності зорового сприймання розрізняти предмети із розумовою діяльністю.

— Арабський учений Ібн-аль-Хайсам (965-1039 рр.), відомий у Європі як Альгазен, розробив вчення про «несвідомі умовиводи».

— Зроблено припущення, що мислення є властивістю матерії (анг­лійський філософ-схоласт Дунс Скот, 1265-1308 рр.).

— Тлумачення відчуття як знака, що викликаний зовнішнім предме­том і названий словом.

— Сформульовано принцип «бритви» у науковому пізнанні - вико­ристання для пояснення явищ мінімуму понять: «немає сенсу робити за допомогою більшого те, що можна зробити за допомогою меншого» (англійський філософ-схоласт Уїльям Оккам, бл. 1285-1349 рр.).

2.