Характерні риси розвитку психіки
Психічний розвиток, згідно позиції Г.С. Костюка, «характеризується якісними змінами особистості дитини в цілому, що знаменують собою її прогресуючий рух від нижчих до вищих рівнів структур психіки.
Розглядаючи психічний розвиток і навчання в діалектичному взаємозв'язку, вчений підкреслював, що психічний розвиток не зводиться до простого нагромадження навчальних надбань, а являє собою цілісні прогресивні зміни особистості, її поглядів на довкілля, почуттів, здібностей.Онтогенетичний прогрес психіки виявляється через її кількісні та якісні зміни. Стосовно кількісних змін у психіці, то вони підготовлюють якісні, але самі їх не забезпечують. Структурне удосконалення, що складає зміст цих якісних змін, розкривалося Г.С. Костюком як діалектична єдність. Рушійні сили психічного розвитку вчений вбачав у характерних для суб'єкта внутрішніх суперечностях. До числа базових суперечностей він відносив:
- розбіжність між виникаючими в суб'єкта новими потребами і наявним рівнем володіння засобами їх задоволення;
- невідповідність досягнутого людиною рівня особистісного розвитку займаному нею місцю в системі суспільних відносин, виконуваним нею функціям;
- суперечність між тенденціями до інертності та стереотипізації, з одного боку, і до рухливості, мінливості особистості з іншого» [28].
Як відзначав Г.С. Костюк, «педагогічні впливи повинні сприяти, з одного боку, розв'язанню суб'єктом його внутрішніх суперечностей у потрібному для суспільства напрямку і, з іншої, виникненню нових внутрішніх суперечностей, без яких неможливий подальший розвиток. Актуалізація внутрішніх суперечностей спонукає особистість до саморуху. Підтверджуючи ідеї Л.С. Виготського щодо випереджаючого характеру навчання стосовно психічного розвитку, Г. Костюк уточнював, що навчання не лише сприяє розвитку, а й залежить від нього. Базуючись на здобутках психічного розвитку, навчання веде за собою розвиток» [28] (Див.
додаток Рис. 29).1) Кількісні та якісні зміни.
Кількісні зміни - це ріст, збільшення чи зменшення тієї чи іншої властивості людської істоти (фізичної, фізіологічної, психічної тощо). Властивість не змінюється, змінюється лише кількісний показник. Кількісні зміни стають причиною появи якісних змін, тобто виникнення нових якостей у психіці дитини, дорослої людини. Кількісні та якісні зміни відбуваються як у фізичному, так і психічному розвитку.
Зокрема, у психічному розвитку: кількісні зміни - це збільшення (зменшення) з віком утворюваних асоціацій, вироблених навичок, уявлень про світ, пасивного й активного словникового запасу, обсягу уваги, сприймання, пам'яті, швидкості реакцій, розв’язання різних задач тощо; якісні зміни відбуваються на всіх етапах розвитку людської психіки: збагачення чуттєвого пізнання, зміна рівнів мислення, розвиток різних видів пам'яті та її змісту, розвиток уяви та її образів, зростання загального людського досвіду.
Б.Г. Ананьєвим виявлено, що розвиток психічних функцій проходить нерівномірно й асинхронно: у той час, як розвиток одних прискорюється, розвиток інших - уповільнюється.
2) Утворення психологічних особливостей особистості.
З розвитком психічних процесів, різних видів діяльності складаються й психічні властивості людини. Вони являють собою потенційну можливість дитини, її поведінки, процесів і дій. Ця можливість зберігається й тоді, коли процеси та дії не функціонують. До таких властивостей відносяться: розумові якості (якості розуму, рівні розвитку операцій мислення), емоційні, вольові, моральні та трудові якості індивіда, характерні риси його свідомості та самосвідомості.
3) Перехід від нижчих до вищих структур психічного життя.
У психіці виділяють такі структурні компоненти: змістовний бік (уявлення, поняття про реальну дійсність); операційний бік (системи дій, операцій, за допомогою яких дитина здобуває знання, досвід); мотиваційний бік (система потреб, інтересів, цілей тощо, що спонукають її до дій і вчинків).
У світлі цих даних онтогенез психіки виступає як послідовність ускладнюваних структур, в якій генетично пізніші структури виникають з ранніх і включають їх у себе в змінюваному вигляді. Кожна нова психічна структура виникає на основі попереднього, а не чистому місці.
Онтогенез як перехід від менш до більш досконалих її форм не означає прямолінійності. Як зазначають деякі дослідники, у ньому спостерігаються: повернення до пройдених етапів; повторення на новій основі раніше пережитих взаємин індивіда із середовищем, тобто, розвиток іде не по прямій, а “по спіралі”.