Виникнення психіки, основні стадії її еволюції

Для всіх живих організмів (рослин і тварин), які називають біологі­чною формою відображення, необхідний обмін речовин із середови­щем. Із середовища вони засвоюють лише необхідні для життя впливи.

Чутливість - це здатність організму реагувати на нейтральні абіо­тичні впливи, якщо вони пов’язані із біотичними. Наприклад, собака реагує на запах, який свідчить про місцезнаходження їжі. Чутливість з’являється на стадії тваринного життя.

Вже у найпростіших організмів виникають елементарні форми по­ведінки. Про це свідчить поява за життя нових (а не вроджених) реакцій (умовних рефлексів). Наприклад, одноклітинні (інфузорії) довгий час були в камері, в певному її місці світло і тепло з’являлись одночасно, де і скупчувались одноклітинні. Для них тепло - біотичний, а світло - абі­отичний подразник, на який відсутня вроджена реакція. Коли раптом припинили подачу тепла, а з’являлось лише світло, одноклітинні про­довжували скупчуватись біля нього, реагуючи на абіотичний подраз­ник. Такі реакції дуже важко виробити і вони довго зникають при втра­ті зв’язку абіотичного подразника з біотичним.

У багатоклітинних з’являється найпростіша нервова система - сіт- ковидна (у медуз). У ній всі ділянки рівноправні і виконують однакові функції. У ланцюжковій нервовій системі (у черв’яків) виокремлюється провідний кінець з рецепторами (хімічними, термічними) і підпорядко­вані ділянки. Виникає централізованість нервової системи. Вона забез­печує більш складну поведінку. Наприклад, у досліді черв’як рухався у лабіринті. Зліва його очікував поштовх електроструму, а праворуч - ні. Лише через 150 спроб черв’як починав рухатись виключно праворуч, уникаючи електричного струму.

У вивченні психіки тварин не підходять звичні методи психології. Всі методи, що пов’язані із мовленням, свідомістю досліджуваних, у цьому випадку не підходять. Головним показником розвитку психіки у тваринному світі є сама поведінка тварин, ускладнення якої зумовлене вдосконаленням нервової системи організму. Тому питання розвитку психіки тварин розкривається через визначення поворотних моментів ускладнення їх нервової системи і поведінки.

Вирізняють три стадії філогенезу психіки: сенсорна, перцептивна, інтелектуальна (О.М.Леонтьєв, 1972). Цим стадіям відповідають такі форми поведінки тварин, як інстинкт, навик, інтелект. З удосконален­ням поведінки тварин знижується її прив’язаність до стандартних (не­змінних) умов і зростає її ефективність у нестандартних ситуаціях.

3.