Моделювання та розумовий експеримент

Комбінування є процесом ідеальних перетворень, що відбувається за допомогою моделювання. Модель - це аналог досліджуваного об’єкту, що уособлює його суттєві властивості, структуру чи функції.

Таблиця 14

Різновиди моделей

Об’єкт, аналогом якого виступає модель, може належати до різного часового інтервалу: минулого, теперішнього, майбутнього. За цією ознакою вирізняють моделі, співвідносні з теперішнім, ретро-моделі та моделі-прообрази й проекти. Зрештою, види об’єктів моделей та спосіб фіксації суттєвих властивостей цих об’єктів дозволяють поділити моде­лі на математичні, фізичні, хімічні, біологічні та ін.

Моделі-ретро особливо часто використовують в історичних науках. Так, за знайденою кісткою можна змоделювати, тобто визначити вид тварини, тип, клас, деякі особливості поведінки та умов існування.

Особливо важливі для творчості моделі-прообрази. Ідея майбутньо­го предмету фіксується за допомогою креслень, схем тощо. Потім ство­рюється матеріальна модель, яка практично перевіряється.

Призначення моделей - експериментування з ними, яке замінює дії з відсутнім через певні причини предметом, що слугує її об’єктом.

Розумовий експеримент - основна форма психічної діяльності, у якій відбувається комбінування та досягаються корисні перетворення моделей. Проте розумовий експеримент призводить не просто до пере­творення моделей. У ході мислення здійснюється більш глибоке пі­знання світу, людина виходить за межі чуттєвих вражень і досліджує такі предмети, явища, зв’язки між ними, які безпосередньо не сприй­маються (передбачення хімічних елементів Менделєєвим, вивчення елементарних часток за їх слідами).

У книзі «Еволюція фізики» А.Ейнштейн та Л.Інфельд показують, що весь розвиток фізики, її найвидатніші відкриття, у тому числі й тео­рія відносності, й квантова механіка, були зроблені з допомогою розу­мового експерименту (А.Ейнштейн, Л. Інфельд, 1966). Динаміка розу­мового експерименту обумовлена принципом «аналіз через синтез», що розкриває, яким чином людині вдається пізнавати нові властивості явищ. У процесі мислення об’єкт подумки включається у різноманітні зв’язки з іншими, і таким чином крок за кроком виявляється система його властивостей (пряма може бути бісектрисою, дотичною, січною, медіаною, паралельною, перпендикулярною залежно від того, з якими іншими геометричними явищами вона пов’язана).

Виділення (аналіз) нових властивостей об’єктів здійснюється через співвіднесення (синтез) об’єкту з іншими предметами.