2.3. Підготовка до слідчого експерименту.

Слідчий експеримент — складна (системна) слідча дія, у провадженні якої використовуються два простих джерела інформації: люди і речі (вербальні і нонвербальні). Експеримент — динамічна дія, сутність якої полягає у провадженні дослідів.

підготовка до них, що включає: а) прийняття рішення про провадження слідчого експерименту; б) визначення цілей, тобто які обставини можуть бути встановлені слідчим експериментом; в) визначення часу і місця проведення експерименту; г) забезпечення умов, максимально наближених до тієї обстановки, що перевіряється; ґ) добір учасників слідчого експерименту; д) підготовка об'єктів, необхідних для постановки дослідів; е) складання плану експерименту і забезпечення охорони місця його проведення.

Якщо прийнято рішення провести слідчий експеримент, слід чітко визначити його мету, постаратися точно сформулювати завдання і назвати, які нові докази можуть бути одержані, які перевірені або уточнені. Вид слідчого експерименту дозволяє визначати, передбачати та оцінювати його результати. Не може бути двох результатів: можливо або неможливо. Наприклад, суб'єкт не міг бачити або вчинити якісь дії. Такий результат експерименту має значення категорично достовірного висновку про те, що цієї події не було: суб'єкт не міг чути, не міг пролізти через отвір і т. под. При позитивних результатах експерименту доводиться, що суб'єкт вчинив певну дію, наприклад, вліз через кватирку в квартиру, відкрив замок відмичкою і т. ін. Такі висновки оцінюються як імовірні, оскільки факт проникнення через кватирку прямо не пов'язаний із зникненням майна із квартири. Тому не рекомендується проводити експеримент, якщо заздалегідь будуть відомі його позитивні результати.

Після визначення мети слідчого експерименту необхідно встановити місце і час його проведення. Експерименти на визначення можливості існування якогось факту (чути, бачити), як правило, проводяться на тому ж місці, де цей факт був сприйнятий, приблизно в той самий час. Для перевірки наявності в людини професійних навиків, наприклад, намалювати купюру, виготовити підроблений бланк документа, відремонтувати годинник і т.

Перед слідчим експериментом слідчий обов'язково повинен побувати на місці, ознайомитися з обстановкою, визначити і погодити час провадження експерименту. В будь-якому разі місце визначається залежно від мети і виду експерименту.

Особливо суворо слід ставитися до визначення звукової обстановки, яка була в момент часу події, що перевіряється. Якщо подія, що перевіряється, відбувалася вночі, коли шум вулиці стихає, то і слідчий експеримент треба проводити приблизно в такий самий час, коли стихає шум вулиці.

У деяких видах експерименту, наприклад, на встановлення фактів можливості чути, бачити, виконувати якісь дії (проникнути в отвір і т. ін.), участь особи, чиї показання перевіряються, не обов'язкова, а іноді є шкідливою, оскільки обвинувачений майже завжди не чує або не бачить, що спостерігають, чують і встановлюють як реальний факт інші учасники і поняті. У цьому зв'язку присутність обвинуваченого є бажаною як тактичний прийом, що може похитнути його неправдиву позицію. Тому, крім понятих, яких при деяких експериментах повинно бути не менше чотирьох, запрошуються статисти — виконавці дослідних дій. Участь фахівця в більшості експериментів є бажаною.

Дослідні дії іноді вимагають використання тих об'єктів, що використовувалися в ході встановлюваної події. У цих випадках слідчий добирає схожі за зовнішніми ознаками об'єкти, іноді моделює подібні, тобто виготовляє макети, частіше за все холодної і вогнепальної зброї. Реальну зброю використовувати не можна.