Пізнавальні процеси та розумовий розвиток у старшому шкільному віці
В ранньому юнацькому віці закріплюються та вдосконалюються психічні властивості, набуті раніше. Водночас відбуваються подальші якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості на цьому етапі розвитку.
Подальший розвиток сприймання в період ранньої юності виявляється передусім у довільних його формах, в перцептивних діях, актах планомірного спостереження за певними об'єктами, які спрямовуються пізнавальними та практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом.
Розвиток уваги в цьому віці дуже суперечливий. Так, зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність і переключати з одного об'єкта на інший; при цьому зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох юнаків і дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, постійну розсіяність уваги.
У ранньому юнацькому віці, як вважають науковці, «розвивається здатність тривало зосереджуватись на пізнавальних об'єктах, переборювати дію сильних відволікаючих подразників, розподіляти та переключати увагу. Зростає роль післядовільної уваги, яка виявляється за умови, що учіння спонукається спеціальними інтересами. Для юнаків і дівчат, у яких склались такі інтереси, все, що є об'єктом їхніх інтересів, стає й об'єктом їхньої уваги.
Пам'ять старшокласників характеризується подальшим зростанням довільності та продуктивності логічного запам'ятовування. Відбувається спеціалізація пам'яті, пов'язана з провідними інтересами старшокласників і їх намірами щодо вибору майбутньої професії» [11].
Уява. Рання юність знаменується відкриттям для себе власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ своїх переживань і психічних станів. Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними та дієвими.
Порівняно з підлітковим віком більш критичним стає ставлення до витворів своєї уяви, посилюється самоконтроль за її роботою. Досконалішою стає репродуктивна уява, водночас розвивається творча уява, що знаходить своє відображення в різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної та ін.).Учні цього віку переходять до вищих рівнів абстрагуючого та узагальнюючого мислення. Вони більш усвідомлено та міцно оволодівають логічними операціями. Розрізнені знання старшокласників перетворюються в систему знань, яка є основою формування наукового світогляду, зокрема їх переконань. Зокрема, актуальною стає потреба у науковому обґрунтуванні та пошуку теоретичних пояснень явищ дійсності, логічному доказі.
Завдяки цьому, формується система взаємопов’язаних узагальнених і образних операцій, процес міркування стає економнішим і продуктивнішим. Завдяки перетворенню конкретних мислительних операцій на формальні, які включаються в єдину, цілісну систему, зокрема, мислення стає дедуктивно- гіпотетичним.
Мислення стає системнішим (Див. додаток Рис. 76). Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що служить основою формування світогляду.
Розумовий розвиток старшокласників полягає не стільки у зміні деяких властивостей інтелекту, скільки у формуванні особливого індивідуального стилю розумової діяльності.