Управління ризиками господарської діяльності підприємств

В Україні підприємства виробничого сектору суттєвим чином потерпають від різноманітних кризових явищ, обумовлених як нестабільністю загального стану економіки в країні, так і хиткістю функціональних взаємозв’язків всередині підприємства.

Питання організації страхового захисту на вітчизняних підприємствах неодноразово піднімалися дослідниками. Окремі дискусії стосовно даної тематики містяться у працях Т. А. Ротова, Л. С. Руденко, В. В. Шахова, С. С. Осадець. Поряд з тим, багато проблем поки що залишилися нерозв’язаними, а тому потребують подальшого вивчення та аналізу.

У економічній літературі прийнято виділяти кілька основних шляхів мінімізації збитків, пов’язаних з господарською діяльністю:

- самострахування (створення резервного фонду безпосередньо самим підприємством);

- створення товариств взаємного страхування, в яких страхові внески засновників одночасно є пайовими внесками в статутний капітал товариства.

- страхування від наслідків настання ризиків у спеціалізованих організаціях - страхових компаніях.

Самострахування є найбільш фінансово незалежним з точки зору підприємства методом управління ризиком, оскільки підприємство створює власний рефервний фонд, яким може розпоряджатися за власним розсудом. Однак, в Україні резеревні фонди на підприємствах не створюються взагалі або створюються в незначних обсягах, оскільки створення такого фонду :

• передбачає наявність у підприємства значного фінансового забезпечення;

• фінансові ресурси, акумульовані у резервному фонді, по суті, вилучаються з обігу.

Цей метод не є дуже популярним у вітчизняній господарській практиці, оскільки українські підприємства, як правило, не мають фінансових можливостей вилучити з обороту таку значну суму коштів, щоб у випадку необхідності покрити понесені збитки.

Зазвичай, товариства взаємного страхування створюються в одній або суміжних галузях з метою розподілу відповідальності за специфічні ризики, притаманні діяльності підприємств саме в цій галузі. Такий метод страхування ризиків не є особливо популярним з двох причин:

• нерозвинута законодавча база стосовно функціонування товариств взаємного страхування;

• кількість учасників товариства є обмеженою, що максимізує суму сплачених ними внесків

Перекладання відповідальності за наслідки настання ризику на стороннюю ораганізацію на платній основі - найбільш поширений метод у сучасному світі.

При здійсненні господарської діяльності підприємства найчастіше страхування здійснюється за такими видами:

• страхування фінансових ризиків;

• страхування майна;

• страхування відповідальності підприємства.

Страхування майна підприємства здійснюється з метою покриття збитків, зумовлених настанням страхового випадку, що викликав повну загибель застрахованого майна чи часткове його пошкодження. Специфіка даного виду страхування в умовах вітчизняної економіки полягає в наступному:

• українські страхові компанії при заключенні договорів страхування основуються на використанні пропорційної системи страхування;

• у більшості договорів зазначається значна безумовна франшиза;

• більша частка договорів заключається з фізичними особами, а не з юридичними.

Станом на 2011 рік кількість договорів, заключних зі страхувальниками - юридичними особами майже в 6 разів менше кількості договорів заключних зі страхувальниками - фізичними особами. Натомість, обсяг зібраних страхових премій від юридичних осіб в 1,5 рази перевищує обсяги премій, зібраних від фізичних осіб.

В Україні ж поки що страхування майна юридичних осіб не набуло великого поширення. У загальному обсязі зібраних страхових премій майнове страхування та страхування вогневих ризиків (не включаючи страхування транспортних засобів) складають близько 21% [1]. Причин для цього є декілька:

• недостатня усвідомленість керівників багатьох підприємств переваг застосування процедури страхового захисту;

• фінансові можливості більшості господарюючих суб’єктів в Україні є обмеженими (середній рівень рентабельності операційної діяльності підприємств України склав близько 5% [3]);

• недовіра до страхових компаній у питаннях виплати страхового відшкодування (за даними 2010 року у загальній структурі страхових виплат обсяг виплат по страхуванню майна та вогневих ризиків склав 5%);

• ускладнена процедура виплати страхового відшкодування.

Страхування фінансових ризиків передбачає компенсацію підприємству

втраченого доходу або додаткових витрат, викликаних його діяльністю як господарюючого суб’єкту. Таке страхування проводиться на випадок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань дебіторами, неповернення інвестицій, банкрутства контрагентів та пов'язаних з цим судових витрат тощо.

Тому останнім часом на страховому ринку стали пропонуватися принципово нові види страхування фінансових ризиків:

• страхування фінансових втрат від шахрайських дій;

• страхування фінансового ризику втрати права власності;

• страхування відповідальності директорів та керуючого складу компаній за помилки та упущення та ін.

До того ж, страхування фінансових ризиків на сьогоднішній день є ідеальним інструментом для впровадження різноманітних тіньових схем та відмивання коштів. Цьому сприяє можливість довільного встановлення сум і тарифів та віднесення платежів на витрати підприємств. Крім того, договір страхування фінансових ризиків час оформляється таким чином, що страхова подія стає взагалі віртуальною [2].

Активність вітчизняних підприємств, як учасників ринку страхових послуг сьогодні є дуже незначною. Господарюючі суб’єкти вдаються до заключення страхових угод, як правило, тільки за обов’язковими видами страхування. Добровільні ж угоди підписуються лише тоді, коли ризик певної операції перевищує стандартний рівень чи певну встановлену межу.

Для активізації страхового захисту від основних типів ризиків у функціонуванні українських підприємств, необхідним є впровадження ряду змін, які сприятимуть пожвавленню діяльності вітчизняних підприємств як учасників страхового ринку. Причому зміни мають бути відображеними як на мікрорівні, так і на рівні економіки в цілому.

Список використаних джерел:

1. Підсумки діяльності страхових компаній за 2010 рік [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://forinsurer.com/stat/

2. Очимовская Т. Мыльные пузыри финансового страхования // Деловая столица. 2003 г. - № 6.

3. Толстеньова А.С. Тенденции доходности операционной

деятельности предприятий Украины по видам экономической деятельности и пути ее повышения [Електронний ресурс] / Толстеньова А.С. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Economics/3_84629.doc.htm

Коляда Т.А.,

к.е.н., доцент,

Національний університет державної податкової служби України

Прозоров Ю.В.,

науковий співробітник, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»