ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ ТА РИЗИКИ ДЕСУВЕРНІЗАЦІЇ

1. ХХІ ст. стартувало у пришвидшеному темпі, поставивши перед людством нові, безпрецедентні виклики. Серед них: не завжди обачне нарощування потужності різноманітних технологічних суперсистем (ядерних, біологічних, енергетичних, інформаційних), які важко утримувати під контролем.

2. Фінансові системи являють собою усе більш незалежний сегмент світової економіки, здатний розвиватися за своїми законами і правилами. Фінансовий сегмент глобалізаційної економіки (йдеться про фінансову економіку як таку) постійно зростає й розширюється відповідними інструментами, причому на порядок швидше традиційних сфер - виробництва і торгівлі і практично незалежно від них. Якщо раніше фінансова компонента вважалася фактором, що мав обслуговувати товаро-обмінні операції і фізичну (собівартісну) економіку, то нині фінансова економіка перетворилася в самодостатню силу, що все більшою мірою диктує свої правила гри. Глобалізація, що зумовила й інтенсифікувала стрімкий розвиток та нагромадження фінансових ресурсів практично в усіх сферах та сегментах світової економіки, водночас спровокувала відрив грошових ресурсів від матеріального виробництва, їх автономізацію і, таким чином, надмірне позиціювання й ширення фіктивно-спекулятивного капіталу. Саме даний різновид фінансового капіталу спровокував наднаціональні грошові мегапотоки, які проривають узаконені «дамби» державних кордонів і диктують свою стратегію розвитку національних та світового фінансових ринків.

3. Здавалося б, глобальні фінансові трансформації усе більшою мірою являють собою новий тип фінансово-економічного домінування. Водночас нинішній глобальний розвиток міжнародних систем показує, що більшість країн з низькими і середніми доходами не підготовлені для трансплантації багатьох західноєвропейських чи північноамериканських інститутів[1, c.7]; як правило, «дані інститути навіть будучи трансплантовані, функціонують у нових умовах зовсім інакше»[2, с.5]. Все це гіпертрофує зовнішню нерівновагу. Уже зараз на часі і дуже важливо відповісти на запитання - як поєднати національне відродження з необхідністю адаптації фінансових систем, і зокрема, фінансових ринків до глобальних імперативів. Адже всепланетарна глобальність усе більш відчутно обмежує (або відкидає зовсім) державний суверенітет, ігнорує державні кордони і нерідко генерує тіньові міжкраїнні залежності. Особливе місце у цих тенденціях займає фінансова глобалізація. Фінансова глобалізація усе більшою мірою несе в собі системні ризики десуверенізації.

4. На сьогодні Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк - головні інституції, що визначають процеси глобалізації у фінансовій сфері. Дані структури були створені з вірою в те, що їх міжнародна діяльність буде запобігати світовим фінансовим кризам і дефолтам національних фінансово- кредитних систем. Сподіваючись на це, у вересні 1992 році Україна стала членом МВФ і Світового банку. Однак уже з перших років існування української держави ідеологічним натхненником, спонукачем та суфлером здійснення так званих ринкових реформ, а точніше «ринкових шоків», стали МВФ і Світовий банк. Так, можливе отримання кредитів МВФ обумовлювалася 41 вимогою до уряду України. Документальним підтвердженням цьому були «Меморандуми українського уряду для МВФ», кінцевим наслідком практичної реалізації яких стали колосальні стратегічні втрати.

5. Наявна глобальна фінансова система усе більшою мірою породжує й обумовлює фінансову залежність більшості країн від прерогатив і пріоритетів від світових фінансових центрів - Вашингтона і Брюсселя. Можливість маніпулювання базовими принципами економічної політики і, зокрема, фінансовими процесами й потоками в глобальному вимірі зумовлює втрату суверенних прав значною кількістю незалежних держав. Невід’ємним атрибутом так званого «глобального управління» з боку міжнародних фінансових організацій стало їх активне втручання в фінансово-економічну й соціально-політичну діяльність суверенних держав.

6. Ризики десуверенізації стають усе більш очевидними. Безпрецедентна відкритість НБУ та фінансових урядових структур для місій МВФ і Світового банку - регулярні й детальні звіти про фінансовий стан держави, грошову емісію, особливості формування й розподілу державного бюджету, торговельний баланс, валютні резерви та інформація про інші особливості макроекономічної ситуації в країні - відчутно шкодять національним інтересам української держави. Дана очевидність демонструє реальні загрози утвердження ілюзорності щодо поняття «державний суверенітет» примінимо для України. На часі перетворити Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі виконавчої влади, в реальний штаб національної фінансової системи, який буде системно, жорстко й своєчасно виправляти наявні збої, не в останню чергу спровоковані впливом міжнародних фінансових організацій.

7. На часі виробити чіткі принципи та допустимі межі інформаційної транспарентності, виходячи з Основних засад внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Список використаних джерел

1. Міжнародні системи та глобальний розвиток. Монографія. За заг. ред. Л.В.Губерського.- К.: Київський університет, 2008.- 606 с.

2. Норт Д., Вайнгаст Б. Насилие и социальные порядки. Концептуальные рамки для интерпретации письменной истории человечества. Пер с англ.М.: Изд-во Института Г айдара, 2011.- С.5.

3. Стиглиц Дж.Ю. Экономика государственного сектора. /Дж. Ю. Стиглиц Пер с англ. - М.: Изд-во МГУ, 1997.- С. 331.

4. И. Прохоренко. Альтернативный капитализм или альтернатива капитализму. / Мировая экономика и международные отношения.- 2012.- № 8.- С. 91.

5. Икеда Дайсаку., Згуровский Михаил. Япония и Украины - разные судьбы, общие надежды. Диалоги.- К.: Издательский дом «Град», 2011.- С. 106.

Масюк Ю.В.,

канд. екон. наук, доцент, Дніпропетровський державний аграрний університет

Бровко Л.І.,

канд. екон. наук, доцент, Дніпропетровський державний аграрний університет