З 5. Фінансове планування

3.5.1. Зміст, значення, іивдиння фінансового планування та фінансових планів

Фінансове планування це підсистема фінансового механізму, складова частина планування економічного та соціального розвитку.

Фінансове планування це діяльність із складання плате щодо формування, розподічу і використання фінансових ресурсів І на рівні окремих суб'єктів господарювання. їх об'єднань.

«5

галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць

> ти країни в цілому.

+ Метою фінансового планування с забезпечення оптимального розподілу та використання валового внутрішнього продукту та на цій підставі досягнення підвищення ефективності суспільного виробництва.

Фінансове /панування здійснюється у всіх країнах у більшості з них воно поставлене на високий технічний і науковий рівень та має коротко, -середньо- та довгостроковий характер.

+ Фінансове планування можна визначити і як діяльність з фор- мування і а використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, спрямованих на розширене відтворення та задоволення різноманітних потреб суспільства.

ей* Централізована частина фінансових ресурсів під час планування перерозподіляється у внутрігалузевому, міжгалузевому та територіальному розрізі для:

'Ь забезпечення пропорційного розвитку суспільного виробництва;

'Ь вирішення проблеми ліквідації монополізму у виробництві окремих товарів;

'Ь посилення соціальної спря.мовиноспіі розвитку економіки.

'Ь підтримки обороноздатності країни.

Дсцсн тралі зо вина частина фінансових ресурсів у процесі фінансового планування формується та використовується з урахуванням принципів цілковитого госпрозрахунку.

Фінансове планування впливає на хід економічного та соціального планування в державі Цей вплив є більш ефективним, якщо досягається більш повна відповідність виробничих та фінансових показників, а також максимальна збалансованість матеріальних, трудових та фінансових ресурсів в галузевому, міжгалузевому та регіональному розрізі.

Фінансове планування активно впливає на весь процес відтворення. тому що без обліку потоків формування та перерозподілу фінансових ресурсів є неможливим науково обгрунтувати темпи та пропорції розширеного відтворення. Окрім того, фінансове планування сприяє створенню умов для здійснення контролю за виробництвом та розподілом.

Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою полі пікою. Цс стосується:

> обсягу громових коштів та їх джерел, необхідних для виконання ціанових завдань.

> виявлення резервів зростання доходів, економії на витратах.

> встановлення оптимальних пропорцій щодо ро зподілу коштів між централізованими та децентралізованими фондами тощо

3.5.2. Система фінансових плинів та їх взаємозв'язок

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність субЧ ким господарювання та держави, а підсумковим результатом складання фінансових планів, починаючи віл кошторису окремого закладу і закінчуючи зведеним балансом держави.

В кожному плані визначаються доходи і витрати на певний період, зв’язки з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соцстрах, платежі до бюджету, плата за креди і тощо).

Фінансові плани складають всі ланки фінансової системи, причому форма фінансового плану, склад його показників відображують специфіку відповідної ланки фінансової системи Так. підприємства та організації, шо функціонують:

«=> на комерційних засадах, складають баланси доходів та видатків закладів.

на не комерційних засадах кошториси.

^ колгоспи, кооперативні підприємства, громадські об'єднання та страхові компанії фінансові шани.

^ органи державної влади всіх рівнів - бюджети В залежності від сфери функціонування та характеру фінансових відносин фінплани поділяються на централізовані та децентралізовані. До першої групи належать Державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, фінплан державного майнового та особистого страхування, зведений фінансовий баланс: до другої фінплани підприємств, організацій та іакладів

Всі фінансові плани с відносно самостійними і в тон же час тісно пов'язаними між собою Вони узагальнюють різні сіорони створення, розподілу та використання частки вартості ВВП Вони покликані сприяти:

'■Ь з'ясуванню та раціональному використанню ресурсів, необхідних для забезпечення своєчасного виконання знану соціального та економічного розвитку;

встановленню відповідності між• рухом материным \ та

______ грошових ресурсів, правильних пропорцій між фондами

Фінансова політика та механізм її реалізації

відшкодування, споживання пш нагромадження, які утворюються в процесі розподіл \ ВВП та національного доходу.

Фінансові плани мають забезпечити також оптимальне співвідношення між централізованими та децентралізованими фондами грошових коїш їв.

За допомогою фінпланів встановлюється раціональне співвідношення між джерелами фінансування капіталовкладень, приросту сукупної суспільної вартості та інших і і.датків підприємств. визначаються оптимальні пропорції між власними, позичковими та іншими ресурсами.

0 Бюджетне шанування є найважливішою частиною фінансовою планування.

Воно являє собою процес визначення обсягу тієї частини фінансових ресурсів, яки за плановий період може бути мобілізованою в державний бюджет та використаною на загальнодержавні

цілі.

Одночасно визначаються параметри розподілу та перерозподілу між ланками бюджетної системи, що пов'язано з особливостями бюджетної політики держави.

Склад видатків кожного виду бюджету залежить від розподілу державних функцій між окремими рівнями державної влади; склад і обсяі доходів від особливостей податкової політики та податкової системи держави, а також від особливостей системи державного регулювання.

0 Фінплан страхувальника щодо майнового та особистого страхування вреіульовує надходження страхових внесків та їх використання за всіма видами страхування.

Органи страхування знаходяться на госпрозрахунку.

В доходній частині фінплану відображаються всі надходження сірахових платежів. У витратній частині виплати страхових відшкодувань та страхових сум. відрахування на профілактичні заходи, в резерв внесків шодо страхування життя; в страховий пенсійний фонд, видатки на ведення страхової справи тощо.

• Орі анізацІЇ та заклади, що здійснюють некомерційну діяльність розробляють фінансові плани у вигляді кошторису видатків (якщо знаходяться лише на бюджетному фінансуванні) або кошториси вида/пків та доходів (якщо мають додаткові джерела фінансових ресурсів).

Головна відмінність кошторису від фінпланів госпрозрахункових підприємств полягає в більш детальному обгрунтуванні видатків, в юй час як доходи відображаються лише у розрізі різноманітних джерел.

і

Для складення кошторису н якості вихідних даних викорисго- вуються контрольні цифри та економічні нормативи

са Контрольні цифри складаються з показників, що відображаю ! ь специфіку діяльності відповідного закладу.

Наприклад, в навчальних закладах використовується показник чисельності осіб, що навчаються, у середньорічному численні, кількість ставок викладачів У медичних закладах стаціонарного типу показники кількості лікарняних ліжок, днів їх функціонування. ставок медичного персоналу тощо.

Контрольні цифри не мають директивною характеру та відображають кінцеві результати діяльності закладів щодо надання різних видів послуг.

esc Економічні нормативи, які використовуються дія фінансової о планування, е обов'язковими для виконання й містять нормативи:

> бюджетного фінансування діючого закладу.

> утворення фонду оплати праці,

> утворення фонду виробничого та соціального розвитку

/*■* утворення фонд у валютних відрахувань за рахунок валютної виручки.

Окрім контрольних цифр та економічних нормативів, заклади можуть отримувати державне замовлення на введення в дію нових виробничих потужностей та об'єктів за рахунок державних централізованих капіталовкладень.

Базуючись на контрольних цифрах та економічних нормативах, державному замовленні, заклади складають кошторис видатків та доходів, який маг бути розглянутим трудовим колективом та затвердженим керівництвом закладу і головою профспілки

Складений кошторис вміщує гри великих розділи:

(D Бшщнс доходів та видатків;

0 Виробничі показники.

(І> Розрахунки та обґрунтовування видатків та доходів.

В 1-му розділі щодо видатків вказують:

матеріальні та прирівняні до них витрати: фонд заробітно) плати,

- фонд виробничого та соціального розвитку;

- фонд матеріального стимулювання;

- інші фонди ти резерви.

В 1-му розділі щодо доходів вказують фінансування у бюджету.

додаткові платні послуги населенню: надання послуг за договорами між організаціями, інші над.х одження;

виручка від передачі в оренду приміщень та обладнання.

У всіх розділах кошторису наводяться планові та звітні дані поточного року, що дозволяє порівняти їх з показник* ми планового року.

• Фінансовий план виробничого підприємства будується у формі балансу доходів та видатків.

До доходів та надходжень коштів належать прибуток та амортизаційні відрахування: кошти від продажу цінних паперів, пайові внески г ромадян; виручка від реалізації майна, шо вибуває, приріст стійких пасивів, мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; довгострокові позики банків тощо.

До видатків та відрахувань коштів належать - фінансування розвитку науки та техніки, соціального розвитку, сплата відсотків за кредит та погашення довгострокового кредиту.

Взаємини з бюджетом відображають платежі до бюджету * ГІД В. акцизного збору, податку на прибуток та інші платежі, а також отримані з бюджету суми (якщо такі мали місце).

Всі перераховані вище фінансові плани узагальнюються у зведеному фінансовому балансі. Це розрахунковий документ, в якому шаходягь відображення рух всіх централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів як за джерелами формування, так і за напрямками витрачання.

ІД одо доходно)' частини фінансового балансу в ній знаходить

відображення:

^ прибуток підприємств.

^ доходи від лісового господарства,

відрахування підприємств на соціальні потреби.

* ПДВ.

*=> акцизний збір.

^ амортизаційні відрахування.

^ суми страхових внесків за майновим та особистим страхуванням. •=> доходи від реалізації держпозик та лотерейних білетів:

^ доходи від зовнішньої торгівлі тощо.

У видатковій частині відображають витрати на;

^ капіталовкладення:

«=> приріст оборотних коштів:

^ соціальні потреби;

оборону;

управління;

утворення резервів: о витати страхового відшкодування:

«=> витрати за держпозикам тощо

У зведеному фінансовому балансі визначаються напрями використання фінансових ресурсів на утворення фондів відтворення, споживання, наї ромадження

• Фінансовий баланс цс фактично зведена фінансова програма економічного і соціального розвитку держави Нін дій можливість встановити взаємозв'язок матеріальної то вартісної структур ВВП в процесі відтворення на плановий період, визначити напрями забезпечення планових завдань фінансовими ресурсами

Грунтуючись на зведеному фінансовому балансі, визначають фінансові показники ефективності суспільного виробництва розробляють стратегічні напрями фінансової політики

5.5.5.

В умовах адміністративно-командної системи формування і а розподілу грошових доходів та нагромаджень, іх групування в централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів визначалося через директивне планування, як одну з функцій управління.

В умовах ринкової економіки плану вання як функція управління не може приймати форму загального охоплення всіх сторін економічної та соціальної діяльності.

Якщо за часів планової економіки в плануванні фінансів основний наголос робився на розподільчі процеси, то в ринковій економіці акцент пересувається у сферу обміну, через яку здійснюється реалізація товарів та послуг і визначаються суспільно- необхідні витрати па їх виробництво.

Таким чином, в ринковій економіці переважаючим та визначним способом зв’язку в процесі виробництва та реалізації товарів виступає ринок із власним механізмом, який включає гроші; ціну, закон вартості: закон попиту та пропозиції.

Така природа ринкового механізму зумовлює функціонування в ньому прогнозного методу визначення результатів виробництва, але \елементами планування

Ринкова економіка не заперечує планування, оскільки план це належним чином оформлене управлінське рішення.

Ллє ринкова економіка у порівнянні з плановою є більш гнучкою, маневровою, і в цьому їй допомагає орієнтація на прогнози і програми. Звідси виникає проблема взаємозв'язків прогнозування та планування фінансових ресурсів та їх використання в процесі управління фінансами.

Фінансове планування набуває нових рис, які пов'язані з обліком вимог ринкової економіки Це також стосується бюджетного фінансування освіти, науки, охорони здоров’я тощо.

В їх кошторисах послаблюється адресна регламентація, посилюється обгрунтованість розрахунків показників на підставі впровадження довгострокових економічних і соціальних нормативів.

Організаціям рекомендується впроваджувати елементи госпрозрахунку для отримання додаткових доходів.

ваг Методи фінансового планування

І прогнозні, і планові розрахунки фінансових показників базуються на використанні різноманітних методів. До числа найбільш важливих належать:

> метод екстраполяції.

> нормативний метод;

> метод математичного моделювання,

> балансовий метод.

• Метод екстраполяції полягає у визначенні фінансових показників на підставі виявлення їх динаміки. У розрахунках виходять з показників звіт ного періоду, корегуючи їх на відносно стійкий темп змін. Цей метод інакше називається методом коефіцієнтів або методом планування від досягнутого рівня. Він може застосовуватись лише за умов усталених тенденцій розвитку.

• Нормативний метод базується на використанні встановлених норм та нормативів. Застосовується при плануванні діяльності бюджетних установ та організацій.

• Метод математичного моделювання полягає у побудові фінансових моделей, що імітують реальні економічні та соціальні процеси. Дозволяє заощаджувати фінансові ресурси за рахунок прийняття альтернативних рішень стосовно фінансування певних напрямів діяльності.

• Для узгодження напрямів використання фінансових ресурсів і джерелами їх формування, узгодження всіх розділів фінплану між собою використовується балансовий мати). Цей метол дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріально-речовими та трудовими ресурсами, створювати фінансові резерви на всіх рівнях планування для попередження можливих диспропорцій в ході реалізації планів.

На сучасному етапі розвитку української економіки, коли проблеми інтенсифікації матеріального виробництва іа ресурсозбереження розв'язуються, в умовах стагфляції, розбаланеованості економіки та відокремлення грошових ресурсів від товарної маси, найбільш доцільним підходом в фінансовому плануванні « оптимальне сполучення нормативного іа балансового методів.