Вплив довкілля на рекреанта

Довкілля у нашу випадку необхідно розглядати як рекреаційне середовище, яке має ті чи інші впливи різних компонентів на організм рекреанта. Вони розглядаються у призмі впливу тих чи інших компонентів рекреаційного середовища (тобто рекреаційних умов і ресурсів) на фізіологічний стан рекреанта.

У відповідності до трьох основних позицій суб’єкту оцінки в рекреаційній географії склались три основні типи оцінки природних ресурсів: медико-біологічний, психолого- естетичний і технологічний, перші два з яких мають відношення до впливу на організм людини.

Медико-біологічний тип

У даному типі розраховуються оцінки кліматичних, бальнеологічних, бальнеогрязевих, рослинних (фітолікувальних) рекреаційних ресурсів. Даний тип оцінки відображає вплив природних факторів на організм людини. При цьому визначається їх комфортність для організму рекреанта.

Провідну роль при медико-біологічних оцінках відіграє клімат. При цьому кліматологами і курортологами рекомендується ціла система методів оцінки клімату для відпочинку і туризму.

В центрі уваги оцінки знаходиться стан організму людини як реакція на комплексний вплив погоди. Відповідно рекреаційна оцінка клімату полягає у вивченні залежності стану людини від впливу метеорологічних факторів. Сучасні курортологи, окрім фізичного впливу погоди на людину, придають особливого значення і емоційному її впливу. Вплив погоди на організм людини характеризується комплексною дією метеорологічних елементів: температури повітря, відносної вологості повітря, швидкості вітру, величини сонячної радіації, тиску повітря тощо. Комплексний показник, що характеризує вплив температури і вологи називається ефективною температурою (ET); температури, вологості і швидкості вітру - еквівалентно-ефективною температурою (EET); температури, вологості, швидкості вітру і сонячної радіації - радіаційно-еквівалентною температурою (PET).

З цим пов’язана і уява про "зону комфорту", яка для багатьох людей знаходиться у межі 17-23⁰C. Однак ця зона може змінюватись в широких межах не залежно від стану здоров’я, віддаленості постійного місця проживання, сезону року тощо.

Сонячна радіація і температура повітря є подразниками для рецепторів шкіри, які в свою чергу впливають на внутрішні процеси: глибину і частоту дихання, швидкість кровообігу, постачання кисню до тканин і клітин, інтенсивність процесів окислювання,

Прикладна екологія обмінів вуглецю, солей, ліпідів і води, тонус м’язів тощо. Об’єктивним показником теплового режиму людини є температура шкіри. Н.А.Данілова (1980) наводить таблицю фізіологічних теплових станів людини залежно від теплового балансу тіла (табл. 3.1.)

Таблиця 3.1.

Фізіологічна класифікація теплових станів людини

Дані таблиці 1 вказують на те, що рекреаційна діяльність можлива за слабкої або мінімальної напруги терморегуляторного апарату людини в умовах теплового комфорту. В холодну погоду переважає віддача тепла, яку організм намагається зменшити пониженням температури шкіри. У спеку організм веде боротьбу завдяки розширенню судин, частому диханню, швидкому серцебиттю, підвищенню температури шкіри. Завдяки випаровуванню поту втрати тепла зростають у два рази порівняно з втратами при охолодженні. Ступінь напруги терморегуляторної системи залежить від співвідношення фактичної витрати тепла при потовиділенні до максимально можливої. Якщо це відношення складає більше 50-60%, то починається перегрів і теплове виснаження. Варто відмітити, що реакції на спеку і холод у місцевих жителів і приїжджих (рекреантів) відрізняються.

Інший ефективний метод медико-біологічних оцінок - метод комплексної кліматології,

який враховує вплив усього комплексу метеорологічних елементів на організм людини. Цим методом можна давати характеристику "погоду доби" і "погоду моменту", а також контрастність змін погоди.

Таблиця 3.2.

Співвідношення значень параметрів метеолементів та суб’єктивного відчуття комфортності

Також застосовуються оцінки контрастної зміни погоди. Контрастні зміни погоди - це такі зміни, котрі призводять до суттєвих змін у фізіологічних функціях організму. Такі зміни спостерігаються при проходження атмосферних фронтів та змін в умовах специфічних форм місцевої циркуляції.

Вплив конкретних кліматичних умов на розвиток рекреаційної сфери подано на прикладі Тернопільської області (за Г.Чернюк, Л.Царик).

Біокліматичні рекреаційні ресурси залежать від усього комплексу метеорологічних і геофізичних елементів. Більшість цих елементів визначається показниками, які входять до кліматичних і агрометеорологічних довідників, щорічників, карт і атласів. Але на біокліматичні ресурси (як і на кліматичні взагалі) впливають також місцеві особливості рельєфу, гідромережі, розміщення лісів, населених пунктів, сільськогосподарських земель та інші природні та антропогенні чинники, від яких залежить місцевий клімат і мікроклімат.

Територія Тернопільської області розміщена між 50°10' і 48°30' північної широти. Відповідно, найбільша висота сонця в день літнього сонцестояння (22 червня) в полудень буде 63°17' на півночі і 64°57' на крайньому півдні області. Найменша висота сонця в день зимового сонцестояння (22 грудня) змінюється по широті від 16°23' на півночі до 18°03' на крайньому півдні області.

Протяжність дня визначено на основі розрахунків середнього сонячного часу сходу і заходу сонця на 15-е число кожного місяця за місцевим часом (табл. 3.3., рис. З.1.).

Рис. 3.1. Зміна висоти Сонця і тривалості дня (від сходу до заходу Сонця) протягом року в м. Тернополі.

Тривалість дня на території області зростає від 8 годин у грудні до 16 год. 20 хвилин у червні. Причому, в грудні тривалість дня зростає на 20 хвилин з півночі на південь, а в червні - з півдня на північ (табл. 3.4.)

З тривалістю дня і висотою сонця пов'язані освітленість, сонячне сяяння і сонячна радіація, які безпосередньо впливають на рекреаційну діяльність (рис. З.1., рис 3.2.).

Рис. 3.2. Тривалість сонячного сяяння (1). Число днів без сонця (2)

Прихід ультрафіолетової і прямої сонячної радіації обумовлений тривалістю сонячного сяяння, яка зростає з широтою від 1800 годин за рік на півночі до 1900 годин і більше на півдні, в Борщівському і Заліщицькому районах (рис. 3.3.). За місяцями (табл. 3.5.) тривалість сяяння зазнає істотних змін, вона найменша у грудні (43 години) і найбільша у липні і серпні (257-270 годин).

Таблиця 3.4.

Висота сонця опівдні на 15 число за місяцями, в градусах

Таблиця 3.5.

Середньосонячний час сходу і заходу сонця на 15-е число за місяцями за місцевим часом

На тривалість сонячного сяяння і прихід сонячної радіації впливає хмарність, від якої залежить кількість ясного, малохмарного і хмарного стану неба і повторюваність днів без сонця (рис.

Кількість днів без сонця сягає в середньому по області 80-87 днів за рік (табл. 3.8, рис.

3.2, 3.3), найбільшою вона є взимку - до 17-18 днів за місяць.

Загальна хмарність зменшується на території області в середньому за рік з півночі (6, 7 балів) на південь (5, 6 балів). Найменша середньомісячна хмарність характерна для серпня і вересня, коли вона в Кременці не перевищує 5,4-5,5 балів, а в Чорткові 5,0 бала. В липні хмарність зростає до 5,7 бала у Кременці, до 5,2 бала в Чорткові, 5,4 бала в Тернополі і Бережанах. Найбільша хмарність спостерігається в листопаді і грудні, хоча вона велика також і в січні-лютому. Так, у Кременці найбільш хмарні місяці: листопад (8,2), грудень (8,0), лютий (8,0); в Тернополі - листопад (8,3), грудень (8,2); в Бережанах - листопад (8,1), грудень (7,8); в Чорткові - листопад (8,0) і грудень (8,0), (табл. 3.9).

Таблиця 3.6.

Середня тривалість дня на 15-е число за місяцями в годинах і хвилинах

Таблиця 3.7.

Тривалість сонячного сяяння за місяцями в годинах

За даними кліматичних довідників, повторюваність ясних і хмарних днів за загальною хмарністю наведена в табл. 3.10.

За цими ж даними можна визначити повторюваність ясного (хмарність 0-2 бали), малохмарного (3-7 балів) і хмарного (8-10 балів) станів у відсотках за місяцями для головних метеостанцій Тернопільської області (табл. 3.10, рис. 3.3, 3.4).

Співвідношення ясного, малохмарного і хмарного станів неба за сезонами року показано на діаграмах (рис. 3.4.).

Рис. 3.3. Сонячне сяяння. Швидкість вітру.

Аналіз наведених даних показує, що найбільшу повторюваність на території області має погода з хмарністю 8-10 балів, з великими коливаннями за сезонами року. Найбільша повторюваність хмарної погоди характерна для листопада і грудня, в північній частині області до 79%, в південній 75-77%, при чому найбільш похмурим у середньому є листопад (77-79%). Для зимових місяців у цілому типова найбільш хмарна погода, повторюваність якої дещо зменшується з півночі (75-77% і 73-79%) на південь (70-75% і 70-76%). Така велика повторюваність хмарної погоди пов'язана з інтенсифікацією циклонічної діяльності і проходженням атмосферних фронтів.

Таблиця 3.8.

Число днів без сонця за місяцями

Зима Весна Літо Qc нь

Зима Весна Літо Oc нь

Зима Весна Літо Oc нь

Зима Весна Літо Осінь

Я - ясно M - малохмарно, X - хмарно.

Рис. 3.4. Стан неба (у %)

Таблиця 3.9.

Середньомісячна і річна загальна хмарність в балах

Таблиця 3.10.

Число ясних і хмарних днів (я,х) за загальною хмарністю

Таблиця 3.11.

Повторюваність ясного, малохмарного і хмарного стану неба за загальною хмарністю у %

Несприятлива для рекреації циклонічна погода супроводжується значними змінами атмосферного тиску та інших метеорологічних елементів. Дослідженнями визначено, що несприятливий вплив на здоров'я людини викликають такі синоптичні ситуації, як проходження теплого фронту, падіння атмосферного тиску, фен. З цими процесами пов'язують сонливість, нудоту, роздратованість тощо. Виявлено збільшення частоти пульсу і пониження кров'яного тиску, небезпечні загострення виразки шлунку і дванадцятипалої кишки при значному падінні тиску. Підвищення смертності людей віком більше 70 років корелюється з різкими змінами погоди, фронтальною і перед фронтальною погодою, зимовими місяцями. Експериментально доведено, що у хворих на артрит біль у суглобах найчастіше підсилюється у разі збільшення вологості і одночасному пониженні атмосферного тиску при наближенні фронту, особливо швидких холодних фронтів. Хворі на артрит також реагують на значне похолодання і сильний вітер восени і взимку, в холодну і вологу погоду вони відчувають біль і дискомфорт.

У лабораторних умовах можна дослідити залежність між температурою, тиском, вологістю з одного боку та деякими фізичними недомаганнями людини - з другого. Але біокліматологи відмічають, що певні атмосферні умови безпосередньо впливають на ступінь концентрації уваги, працездатність, емоційну рівновагу і взагалі на психологічний стан. Проте психологічні особливості досить відмінні у різних типів людей, вплив атмосфери залежить, за деякими думками, також від розмірів, будови і складу тіла. Встановлені певні психологічні і фізіологічні наслідки від впливу гарячих сухих поривчатих вітрів типу фенів. У пошуках причин впливу специфічних атмосферних умов на поведінку і психіку людей прийшли до припущення, що це обумовлено змінами електричних властивостей повітря, змінами концентрації позитивних іонів тощо. Однак всі ці питання ще далеко не з'ясовані і недостатньо вивчені. Наведені дані спонукають до висновку, що для людей похилого віку та хворих у листопаді, грудні, січні і лютому кліматичні і погодні умови на території області в 70% і більше випадків несприятливі для рекреаційної діяльності.

Навесні повторюваність хмарної погоди різко падає до 66-61% у березні і 56-52% у квітні. Влітку повторюваність хмарного стану неба найменша, вона змінюється від 43-46% у Кременці до 39-45% у Тернополі, 43-46% - у Бережанах, 40-44% - у Чорткові. Мінімум хмарного стану неба помітний у серпні (Кременець - 43%, Тернопіль - 39%, Бережани - 43%, Чортків - 40%). У вересні стан неба такий же, як улітку, з повторюваністю хмарної погоди у Тернополі і Чорткові - 42%, у Кременці і Бережанах - 45%. У жовтні кількість випадків хмарного стану неба зростає до 55-56%, на півночі і 54% на півдні області, а в листопаді досягає максимуму.

Сумарна сонячна радіація на території Тернопільської області зростає від 4050 МДж/м² за рік на півночі і заході області до 4100 МДж/м² в центральній частині, 4150 МДж/м² на південному сході і до 4200 МДж/м² у долині і гирлі р. Збруч.

За кліматичними картами, пряма сонячна радіація за літні місяці (червень, липень і серпень) зростає з заходу на схід і південний схід області (Бережани - 1200 МДж/м², Тернопіль - 1300 МДж/м²., у долині річки Збруч - близько 1350 МДж/м²). При збільшенні хмарності пряма радіація понижується, але зростає розсіяна, в зв'язку з чим сумарна радіація змінюється менше, ніж пряма. Сумарна сонячна радіація за червень-серпень зростає від 1700МДж/м²на заході області в районі Бережан до 1740 МДж/м² в районі Тернополя (по лінії Кременець-Тернопіль- Бучач) і до 1800 МДж/м² на південному сході області (Біля гирла р. Збруч).

Щоб уявити, як змінюється сонячна радіація за місяцями, наводимо дані за метеостанцією Нова Ушиця, що розміщена на широті м. Борщів у Хмельницькій області (табл. 3.12.).

М.С. Андріанов обчислив дані про величини радіаційного балансу для Тернополя і Борщова, тобто найтиповіших за природними положеннями пунктів (табл. 3.13.).

Таблиця 312.

Місячні і річні суми прямої сонячної радіації (S) на перпендикулярну до сонячних променів поверхню, прямої радіації (S') на горизонтальну поверхню і сумарної радіації (O) в кілокалоріях на см² (1 ккал/см² = 41,9 МДж/м², за даними гмс Нова Ушиця

Таблиця 3.13.

Радіаційний баланс в ккал/см² (1 ккал/см2 = 41,9 МДж/м²)

У довіднику агронома наведені середньомісячні значення фотосинтетично активної радіації, в тому числі для Тернопільської області в ккал/см²:1 - 1,4; II - 2,3; III - 4,0; IV - 5,5; V - 7,0; VI - 7,6; VII - 7,7; VIII - 6,5; IX - 4,8; X - 2,9; XI - 1,1; XII - 1,0; за рік - 51,6.

Слід враховувати, що сумарна сонячна радіація змінюється на схилах південної експозиції по місяцях залежно від висоти сонця над горизонтом. У порівнянні з приходом сумарної радіації на горизонтальну поверхню, коефіцієнт співвідношення для північної частини області буде відповідно: І - 3,6; II - 2,18; III -1,3; IV - 0,73; V - 0,44; VI - 0,34; VII - 0,38; VIII - 0,59; IX- 1,01; X - 1,72; XI - 2,9; XII - 4,2.

У Подністер'ї коефіцієнт співвідношення сумарної радіації на стінку південної експозиції до сумарної радіації на горизонтальну поверхню має такі значення за місяцями: І - 3,4; II - 2,09; III - 1,25; IV -0,70; V - 0,42; VI - 0,32; VII - 0,36; VIII - 0,56; IX - 0,97; X- 1,66; XI-2,75; XII-3,9.

Таким чином, у зимові місяці прихід сумарної радіації на стінках південної експозиції зростає в 2-4 рази і сягає в листопаді близько 6,4 ккал/см², у грудні - близько 8 ккал/см², у січні - близько 9 ккал/см², у лютому - близько 8,6 ккал/см² (табл. 3.14).

Стосовно ультрафіолетової радіації (Уф), то територія області, як і всієї України, розміщена в зоні Уф-комфорту, де Уф-радіація надходить протягом року, а період для геліотерапії триває в середньому 5-6 місяців (з кінця квітня до другої половини вересня). В літні місяці Уф-радіація надходить у надлишку, граничну еритермну дозу можна отримати під час прийняття сонячної ванни в полудень за 1 годину, а оптимальну - за 20-30 хвилин. У листопаді, грудні, січні і лютому (перша половина) ресурси Уф-радіації недостатні, хоча в окремі роки можливі значні відхилення від норми залежно від хмарності. Ймовірність повторення ясного стану неба за загальною хмарністю складає в січні близько 20%, у квітні близько 31%, у липні - 35%, у жовтні - 40% (35-40%). Ймовірність повторення хмарного стану неба (з відповідними наслідками) в січні складає 75%, у квітні - 50%, у липні - 40%, у жовтні - 50% і більше для Тернопільської області (табл. 3.14.).

Таблиця 3.14.

Сумарна сонячна радіація на схилах південної експозиції за місяцями для м. Борщів (перераховано за коефіцієнтами)

Таблиця 3.15.

Середня багаторічна швидкість вітру в метрах за секунду

3.1.