Впливовість особистості та способи протистояння неконструктивним впливам

Впливовість визначається ступенем тих змін у поведінці особи, що є наслідком впливу з боку іншої особи. При цьому впливовість залежить від багатьох чинників: когнітивних, емоційних, індивідуально- особистісних, соціально-психологічних, часових.

Впливовість зумовлюється когнітивнимихарактеристиками ситуації, щодо якої приймається рішення. При високій очевидності стану справ вірогідність впливу на зміну оцінок нижча, а адекватність рішення ви­ща. П.Зоді сформулював закон «соціально-психологічної доцільності», за яким в умовах обговорення зростає адекватність висновків. Вплив на оточуючих думки особистості нижчий, коли можна перевірити її пра­вильність (у технічних, технологічних задачах, наприклад, при відпові­ді на питання «Чи потоне цвях?»), і вищий, коли задача не має однозна­чного розв’язання і перевірка його утруднена (моральні, соціальні задачі). На трансформацію оцінок впливають суспільно-історичні пріо­ритети щодо норм поведінки, якостей особистості тощо.

Впливовість партнера залежить і від його привабливості. Симпатії до нього посилюють схильність до згоди з ним і - навпаки (Ш.О. Наді- рашвілі). При цьому знижується здатність людини об’єктивно сприйма­ти ситуацію. Тому у виробничих умовах оптимальними вважаються ді­лові взаємини з мінімально вираженоюемоційною складовою, тобто орієнтовані на предмет праці.

Глибина й результативність взаємовпливу залежить від його трива­лості. Так, у подружжя «зі стажем» подібність особистостей вища, ніж у молодят (О.Н.Абакумова, Т. М.Трапєзнікова). Ці явища - результат досвіду спілкування в різних сферах подружнього життя. У студентів зміст досвіду спілкування зумовлює зближення їх поглядів щодо інте­лектуальних задач, навчального матеріалу.

Вплив змісту спілкування на пристосування партнерів відображає закон міжособистісного уподібнення. Уподібнюються ті риси особис­тостей партнерів, які виявляються в безпосередній практиці спілку­вання і є його умовою.

Останніми роками отримали розробку питання асертивності особи­стості, тобто її спроможності досягати своїх цілей. Вважається, що асертивна людина здатна сильніше впливати на інших, бо почувається впевнено, знає, чого хоче. Проте M. Аргайл і його колеги, описуючи «асертивну»(наполегливу) поведінку, вказують на деякі чинники, що сприяють її можливому переходу в негативні форми. Так, чим вище статуслюдини й більше влада, тим важче щодо неї зберігати «асертив- ність» й тим вірогідніше з’являться такі негативні реакції, як незгода, відмова тощо. Аналогічними чинниками, що утруднюють асертивну поведінку людини, є складність ситуації та її незвичність (наприклад, неясність правил взаємодії). Крім того, очевидними є розходження в культурних нормах того, що вважається припустимим рівнем наполег­ливості в поведінці, наприклад для чоловіків і жінок.

Більшість видів впливу може мати як конструктивний, так і дестру­ктивний характер, залежно від цілей партнерів й особливостей ситуації, тому мають амбівалентний характер (Н.В.Грішина, 2000). Психологічно конструктивний вплив повинен відповідати трьом критеріям:

1) не бути руйнівним для осіб, що беруть участь у взаємодії, та їх взаємин;

2) бути психологічно коректним, тобто враховувати психологічні особливості партнера й поточної ситуації і використовувати «правиль­ні» психологічні прийоми дії;

3) задовольняти потреби обох сторін (Е.В. Сидоренко, 1997).

Поряд з розробкою питань ефективності психологічних впливів роз­робляються і проблеми протистояння особистості неконструктивним руйнівним впливам (табл. 11).

Таблиця 11

Види психологічного протистояння неконструктивним впливам

Використовуючи різні засоби впливу і протистояння чужому впли­ву, людина намагається подолати суперечливу ситуацію, що склалася у взаєминах з партнером.