Подальші слідчі дії (допит обвинувачених)

Найтиповіші ситуації при допиті обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 КК України, мають три можливих варіанти.

Перший варіант, передбачає обставини, коли обвинувачений повністю або частково заперечує свою причетність до вчинення відповідного злочину або визнає свою вину і наполягає на тому, що він діяв у натовпі, що безчинствував, самостійно, "автономно".

Бесіди з обвинуваченими, що притягалися до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у ході масових заворушень в м. Сумгаїті, дозволили зробити висновок, що особа в натовпі, що безчинствував, завжди поводить себе з меншим почуттям особистої відповідальності за вчинюване, оскільки вона відчуває власну анонімність і підтримку більшої частини маси людей. Наприклад, у такій бесіді обвинувачений М. із здивуванням запитав, чому до кримінальної відповідальності притягають його Адже він поводив себе, як й інші, і навіть не передбачав можливих наслідків. Цим і пояснюється інквізиційна жорстокість, з якою були вчинені злочини під час масових заворушень у м. Сумгаїті.

Другий варіант типової ситуації при допиті обвинувачених охоплює майже аналогічну ситуацію. Обвинувачений повністю або частково заперечує свою причетність до участі у вчиненні масових заворушень чи визнає свою вину, але стверджує той факт, що в натовпі, що безчинствував, перебували і діяли знайомі йому особи. В умовах масових заворушень натовп людей перетворюється на динамічну соціальну масу, активно діючі структурні елементи якої - це групи в основному з молоді, з малозабезпечених сімей, що об'єднуються за такими ознаками: за місцем проживання, роботи, за товариством, знайомством. Як правило, учасники цих груп перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

378

Третій варіант типової ситуації при допиті обвинувачених найскладніший, оскільки ввібрав у себе умови, коли в натовпі, що безчинствував, діяли групи осіб; групи осіб за попередньою змовою; організовані групи; злочинні організації; найманці й запрошені з інших міст, районів, областей і держав. Домінування елементів третього варіанта залежить від різновиду масових заворушень - національних, соціальних характеристик маси людей, які утворюють натовп, що безчинствує. Так, якщо масові заворушення були стихійними і мали кримінальний різновид, то до натовпу, що безчинствує, входили переважно такі групи осіб: друзі, знайомі, родичі, колеги з місця роботи тощо. Якщо ж масові заворушення мали політичний різновид і були організовані чи спровоковані, то переважно натовп, що безчинствував, складався з таких груп осіб: члени громадської організації, політичної партії, студенти, учні. Перелічені групи осіб можуть діяти також за попередньою змовою. Потрібно зазначити, що довести участь у масових заворушеннях організованих груп, злочинних організацій надто складно, оскільки ці співучасники об'єднані "злочинними законами" та відповідними принципами.

Для кожного з трьох варіантів найбільш типової ситуації при допиті обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 КК України, є свої тактико-криміналістичні рекомендації щодо вибору і застосування тактичних прийомів. Найчастіше при допиті обвинувачених у вчиненні масових заворушень можливе виникнення таких нетипових ситуацій:

провідну (важливу) роль у вчиненні масових заворушень ві діграли психічно хворі особи;

ватажкове значення в масових заворушеннях мав певний по літичний, націоналістичний, релігійний фанатизм;

взаємозв'язок подій обумовлений плебсологічною формулою: форма - натовп, що безчинствує, об'єкт посягання - узгоджений.

Перелік нетипових ситуацій при допиті обвинувачених у вчиненні масових заворушень не є завершеним, він передовсім залежить від різновиду цього злочину, природи його виникнення, інших факторів.

Перший імовірний різновид нетипових ситуацій: коли допитуваний визнає або не визнає свою вину, але пояснює при цьому, що в натовпі окремими групами діяли психічно хворі особи, які слугували "взірцем" поведінки для інших.

Другий різновид нетипових ситуацій при допиті обвинувачених у вчиненні масових заворушень охоплює ознаку: керівне значення

379

в натовпах, що безчинствують, має певний політичний, націоналістичний, релігійний фанатизм. Учасники натовпів жагуче віддані політичній, національній чи релігійній ідеї до напівгіпнотично-го стану, характерного для бузувірства.

Наступний, третій різновид нетипових ситуацій є факультативним, оскільки моделюється слідчим за плебсологічною формулою: форма - натовп, що безчинствує, об'єкт посягання - узгоджений, на основі відомостей про події та явища, зафіксовані в показаннях обвинувачених. Факультативний різновид нетипової ситуації дає об'єктивну можливість висунути версію, що масові заворушення були організовані. Наприклад, при допиті обвинувачений М. заявив, що в одному з мікрорайонів м. Кіровабада в грудні 1988 р. хаотично діяли натовпи, що безчинствували. Слідчий, допитуючи обвинуваченого, проаналізував інформацію щодо об'єктів посягання учасників натовпу, що безчинствував (це були квартири, де проживали сім'ї вірмен), і зрозумів, що серед учасників натовпу була особа, яка мала перелік відповідних адрес. Згодом на запитання слідчого обвинувачений пояснив: серед натовпу, що безчинствував, дійсно була особа чоловічої статі, яка час від часу діставала з кишені записи і вказувала, куди саме його учасникам необхідно рухатися.

Нетиповість факультативного різновиду ситуації полягає в тому, що відповідно до загальновизнаних правил, у теорії кримінального права організація масових заворушень - це збудження у маси людей негативного ворожого ставлення до громадського порядку, підбурювання натовпу до діянь, зазначених у диспозиції ст. 294 КК України. У даному ж випадку заінтересовані в цьому особи провели належне підготування до масових заворушень.

У випадку найтиповіших ситуацій при допиті обвинувачених - учасників масових заворушень - потрібно використовувати звичайні тактичні прийоми: встановлення психологічного контакту, пред'явлення доказів, конкретизація показань, актуалізація (поновлення в пам'яті сприйнятого), сприяння безпосередньому словесному відтворенню, викриття неправдивих показань та їх мотивів, виявлення помилок у показаннях, допит за окремими епізодами.

Важливим і доцільним при допиті обвинувачених, як і інших учасників криміналістичної діяльності, у процесі розслідування кримінальних справ про масові заворушення є застосовування типових плебсотактичних комбінацій:

1) створення у допитуваного з допомогою спеціальних прийомів перебільшеного уявлення про відповідальність натовпу та інформованість слідчого;

380

2) створення у допитуваного перебільшеного уявлення про інформованість слідчого з допомогою спеціальних плебсологічних прийомів, а також тривалості допиту та спростування другорядних

фактів;

3) створення у допитуваного за допомогою спеціальних прийо мів перебільшеного уявлення про інформованість слідчого про те, що конкретні злочини в ході масових заворушень вчиняли особи, які страждають на психічні розлади, з подальшим описом їх зов нішності та пред'явленням до впізнання;

4) використання принципу "діяння вчиняв натовп" - як основ них питань у процесі допиту.

Надто важливо з'ясувати при допиті обвинуваченого ступінь організованості масових заворушень, наявність у кожному натовпі, що безчинствує, лідера, його роль і значення. Адже лідерство є фактором, який "спрощує поведінку натовпу, що безчинствує", і феноменом, що часто претендує на самостійну частину складу злочину - масових заворушень.

Узагальнення кримінальних справ про масові заворушення в містах Сумгаїті, Кіровабаді дозволили встановити три види лідерства:

лід ери-демагоги;

лідери-"практики" - керівники натовпів, що безчинствують;

лідери-професіонали (поєднання якостей першого і другого

видів).

Було визначено також, що лідери встановлювалися або шляхом самопризначення, або - стихійного вибору.

Допитуючи обвинуваченого, слідчий має знати, що лідери-де-магоги в основному є представниками інтелігенції, які, виступаючи перед населенням, відкрито чи завуальовано закликають його до зборів, демонстрацій, мітингів, походів, страйків, інших актів масових мирних протестів, а також до безчинств. Лідери-"практи-ки" - керівники організованих злочинних утворень.

Якщо кримінальна справа про масові заворушення є багатоепізодною і в багатьох з цих епізодів брав участь обвинувачений, то при його допиті слідчий має в показаннях зазначати хронологічну послідовність злочинних діянь. Бажано, щоб обвинувачений здійснив власноручний запис своїх показань, а також склав схему місця чи місцевості, де були вчинені масові заворушення. На схемі необхідно зазначити напрямки рухів натовпів, що безчинствують, об'єкти посягання тощо. У подальшому при додаткових допитах обвинуваченого доцільно, щоб він повторно склав відповідні схеми. Це дасть змогу зіставити їх, протиставити і знайти

381

протилежне, різне, а отже, виявити неправдиві показання. З цією метою слідчому необхідно також зіставляти схеми, складені різними обвинуваченими.