Основні тактико-психологічні прийоми допиту обвинуваченого, підозрюваного
Мудрий законодавець виокремив у кримінальному судочинстві особливий процесуально-правовий стан обвинуваченого і підозрюваного. Адже за нормами чинного кримінально-процесуального законодавства ні обвинувачений, ні підозрюваний не зобов'язані в процесі досудового слідства кримінальної справи про злочин давати показання.
Звідси є цілком закономірним висновок, що суб'єкт криміналістичної діяльності як посадова особа, уповноважена для провадження досудового слідства кримінальної справи про злочин, має своїм обов'язком переконати допитуваного обвинуваченого і підозрюваного розповісти правду щодо всіх відомих йому істотних для справи обставин, що підлягають доказуванню. Переконання як психічна діяльність слідчого передбачає, що він має довести обвинуваченому та підозрюваному, що необхідність давання правдивих показань є його особистою потребою, яка має реалізуватися для задоволення відчуття сили розуму, справедливості й законності. Переконання завбачає також використання спонукання - специфічної форми його впливу на обвинуваченого (підозрюваного), який відмовляється давати правдиві показання або дає неправдиві показання.Характерною особливістю психічного впливу в процесі переконання є інтелектуальний примус. Застосованою силою слідчого щодо допитуваного обвинуваченого (підозрюваного) буде принцип взаємної їх здатності логічно мислити при розслідуванні злочину - як пізнанні об'єктивної дійсності. Особливе значення має також використання слідчим принципів: дезінформація без обману, створення у допитуваного обвинуваченого (підозрюваного) перебільшеного уявлення про інформованість слідчого. Переконання матеріалізуються слідчим у формі тактико-психологічних прийомів.
Отже, тактико-психологічний прийом допиту підозрюваного, обвинуваченого - це захід підготування і проведення слідчої дії, основою якого є психічний вплив, спрямований на одержання від обвинуваченого (підозрюваного) показань щодо вчиненого, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи про злочин, який раціонально й ефективно сприятиме досудовому слідству.
174
Відповідний тактико-психологічний прийом має бути науково обумовлений і виконуватися в межах законних заходів.
Він провадиться суб'єктом криміналістичної діяльності й обирається з урахуванням конкретної слідчої ситуації. Тактико-психологічний прийом, що застосовується суб'єктом криміналістичної діяльності при допиті обвинуваченого (підозрюваного), спрямований, насамперед, на підвищення якості проведення допиту, а також на забезпечення повного, усебічного й об'єктивного розслідування кримінальної справи про злочин.Кримінально-процесуальне законодавство зобов'язує слідчого допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення. Якщо при допиті обвинуваченого (підозрюваного) присутній захисник, він має право ставити запитання, заявляти клопотання, подавати докази, знайомитися з протоколом допиту. Під час допиту щодо обвинуваченого, підозрюваного можуть бути застосовані загальні й спеціальні тактичні прийоми. Обрання слідчим того чи іншого виду тактичних прийомів для застосування їх щодо допитуваного підозрюваного, обвинуваченого багато в чому залежить від того, чи є слідча ситуація, що склалася, конфліктною або безконфліктною. Так, за наявності особливої різновидності складної слідчої ситуації, що характеризується негативним станом міжосо-бистісних відносин суб'єктів, а також учасників криміналістичної діяльності, слідчий під час допиту обвинуваченого (підозрюваного) може використовувати спеціальні тактичні прийоми. Зрозуміло, що в даному разі використовувані тактичні прийоми мають основним своїм завданням сприяти отриманню точних і повних відомостей про фактичні дані, які є доказами. Тому свідчення допитуваного обвинуваченого (підозрюваного) про обставини, що підлягають доказуванню, мають надзвичайно вагоме значення порівняно з фактом самого лише визнання ним вини. Адже інколи факт визнання обвинуваченим (підозрюваним) своєї вини послаблює процесуальну діяльність слідчого, який не висуває і не перевіряє всіх реально можливих версій, що стосуються події злочину, його мотиву і мети, а також особи винного, імовірних інших співучасників.
Сутність основних тактико-психологічних прийомів допиту обвинуваченого (підозрюваного) найістотніше проявляється в таких
варіаціях:
проникнення слідчого в плани тих, хто притягається до кри мінальної відповідальності;
створення уявлення у підозрюваного, обвинуваченого про обізнаність слідства;
несподіване проведення тактичних прийомів;
175
передавання другорядної (прихованої) інформації, щоб ви кликати "проговорення" ("пробалакування") підозрюваного, об винуваченого, який відмовляється давати показання або дає не правдиві показання;
використання реально існуючих суперечностей між слідчим і обвинуваченим (підозрюваним);
використання суперечностей у показаннях однієї особи;
маневрування інформацією, уникаючи її деталізації;
пред'явлення доказів (навіть в їх сукупності);
перш за все у пред'явленні "вирішшіьного" доказу - рапто вість;
роз'яснення обвинуваченому про пом'якшуючі обставини;
допит з участю спеціаліста, захисника, перекладача, інших осіб;
розтлумачення допитуваному обвинуваченому (підозрюва ному) змісту обставин, які відповідно до ст.
65 КК України пом'як шують покарання.Виявлення мотивів і мети давання неправдивих показань підозрюваним, обвинуваченим, а також відмови від давання показань та їх усунення є основною проблемою, на яку спрямовані тактично-психологічні прийоми слідчого, у тому числі в конфліктній ситуації. Це означає, що слідчий одночасно має вживати дієвих психічних заходів, які б спонукали підозрюваного, обвинуваченого до того, аби він висловив особисту згоду давати правдиві показання, підтвердив об'єктивну дійсність. При цьому слідчому доцільно довести підозрюваному, обвинуваченому, що саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину є усталена в цивілізованому суспільстві міра порядності.
Дієвим заходом також є похвальні відгуки слідчого щодо допитуваного підозрюваного, обвинуваченого, об'єктивно висловлені в його присутності. Для цього слідчий має ретельно аналізувати показання допитуваного, згруповуючи їх за епізодами злочинної діяльності, керуючись принципом вільної оцінки доказів. Безперечно, що слідчий оцінює показання обвинуваченого (підозрюваного) за своїм внутрішнім переконанням, але з урахуванням усебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин розслідуваного злочину. За таких умов слідчий виокремлює правдиві й неправдиві показання допитуваного й саме епізодично правдиві свідчення заохочує похвалою. Зазначимо також, що кожний так-тико-психологічний прийом, застосовуваний слідчим щодо допитуваного підозрюваного, обвинуваченого, має міру порівняльної величини.