<<
>>

Особливості тактики початкових слідчих дій

Огляд місця події - масових заворушень потрібно провести негайно після їх учинення. Витрата зусиль на організаційно-управ-лінські проблеми та здійснення перевірки заяви або повідомлення про злочин завжди потребує певного часу.

А тому необхідно вжити заходів до організації охорони місця вчинення масових заворушень. Якщо масові заворушення є тривалими в часі, а місцем відповідної події є значні площі місцевості, велика кількість квартир, різних будівель, які піддалися погромам, то у такому разі заходи охорони можуть належних результатів не дати. З цих причин припустимим є введення надзвичайного стану.

Застосування науково-технічних засобів (звуко-, кіно- і відео-запису) для фіксації обставин, перебігу і результатів проведення огляду місця події - масових заворушень сприяє його ефективності, оскільки апаратура, яка фіксує звук і зображення, фактично на відповідних носіях містить багатшу інформацію. Матеріали відео-, кінозапису, що зроблені в процесі огляду, необхідно додати до про-

369

токолу як такі, що пояснюють його зміст. Особливо переконливими, цілком очевидними такі пояснення є тоді, коли під час масових заворушень були знищені, пошкоджені, зруйновані приміщення, магазини, житло, мости, інші об'єкти, засоби виробництва тощо.

При огляді місцевості як місця вчинення масових заворушень особливу увагу потрібно звертати на пошук матеріальних слідів злочину, що утворилися внаслідок ходу злочинних діянь і його результатів. Під час просування, наприклад, вулицею натовпу, що безчинствує, зазнає матеріальних змін навколишня обстановка. Джерелами слідів натовпу, що безчинствує, у ході масових заворушень є не тільки механічний вплив його учасників, а й різні фізичні, хімічні процеси, що ними організовані. Тому матеріальні сліди діянь можуть свідчити про осіб, які їх учинили.

Якщо масові заворушення супроводжувалися погромами квартир у багатоповерхових будинках, зґвалтуванням потерпілих - їх мешканців, заподіянням їм тілесних ушкоджень, то при огляді таких квартир потерпілі заявляють суб'єктам криміналістичної діяльності про ознаки зовнішності окремих учасників натовпу.

Але, як правило, такі особи невідомі потерпілим. Це підтверджує, наприклад, практика розслідування кримінальної справи про масові заворушення в м. Сумгаїті. У процесі огляду квартир, де мали місце погроми та інші злочинні діяння, необхідно з'ясувати обставини їх учинення і характер та розмір завданої потерпілим шкоди.

Вивчення та узагальнення кримінальних справ, порушених за фактами вчинення масових заворушень у містах Сумгаїті, Кірова-баді свідчить про те, що в процесі огляду місцевості як місця вчинення натовпом злочинних діянь об'єктами огляду були предмети, що належали: державі (55%), потерпілим (34%), злочинцям (11%). Так, зокрема, серед предметів, що належали державі, переважно були: пересувні лави в парках, паркани, вітрини рундуків, зупинки громадського транспорту, автотранспорт тощо. Серед предметів, що належали потерпілим, переважав автотранспорт, а також одяг (на трупах), взуття, годинники, інші предмети. Об'єктами огляду, що належали злочинцям, є різні предмети, які використовувалися ними як знаряддя вчинення злочину.

Вивчення кримінальних справ, порушених за фактами масових заворушень в містах Сумгаїті, Кіровабаді, дозволило зробити такий висновок: якщо масові заворушення супроводжувалися погромами квартир у багатоповерхових будинках, то учасники натовпу, що безчинствував, пошкоджували такі квартири, а майно потерпілих знищували, псували або заволодівали ним. Тому об'єктами огляду були квартири, вхідні двері та двері кімнат, стіни між кімнатами, а також майно мешканців житла, шафи, столи, інші меблі, посуд, книги,

370

одяг тощо та фрагменти одягу злочинців, їхні недопалки, предмети, які використовувалися як зброя (металеві прути, кухонні сокири, каміння). Отже, у даному випадку огляд предметів - власності потерпілих був складовою огляду місця події - приміщення, а приміщення, у свою чергу,- складовою огляду місцевості.

Одяг потерпілих жінок, якщо вони були зґвалтовані, потрібно вилучати з метою виявлення на ньому слідів сперми злочинців, мікрочастинок їхнього одягу, різних речовин та різних пошкоджень.

Інколи за оглянутим та вилученим одягом підозрюваних вдається встановити його належність певній особі. Потерпілі переважно не можуть впізнати учасників у натовпі, що безчинствував, за ознаками зовнішнього вигляду і прикметами цих осіб. Вони лише розповідають про обставини вчинення злочину та прикмети верхнього одягу злочинців. При вчиненні безчинств у приміщеннях (квартирах) учасники масових заворушень та потерпілі перебувають на близькій відстані, і потерпілі чують розмови між злочинцями, як вони називають імена один одного, які слова вживають найчастіше. Можливе також, що на одяг потрапляють сліди крові, інші речовини біологічного чи штучного походження у вигляді мікрочастинок (зокрема з одягу). Доцільно одяг і потерпілих, і підозрюваних відразу ж вилучати і проводити його огляд у лабораторних умовах з використанням криміналістичної техніки.

Затримання учасників масових заворушень є однією з невідкладних слідчих дій в кримінальних справах відповідного виду злочинів. Затримання учасників масових заворушень фактично відбувається у двох формах, які мають кримінально-процесуальний характер. Перша форма - це затримання органом дізнання учасника масових заворушень як підозрюваного у вчиненні злочину відповідно до ст. 106 КПК України. Необхідність у такому затриманні виникає раптово, вона має невідкладний характер і тому фактично здійснюється до порушення кримінальної справи, хоч в Україні є загальновизнаним, що затримання підозрюваного є допустимим лише після порушення кримінальної справи. Однак практика підтверджує, що затримання органом дізнання особи, підозрюваної у вчиненні злочинного діяння - масових заворушень, можливе лише за наявності такої підстави, коли цю особу застали (захопили) при вчиненні безчинств або безпосередньо після їх учинення. Такі затримання, враховуючи їх численність, а також недосвідченість працівників міліції, оформлялися рапортами.

Інша форма затримання учасників масових заворушень - це затримання їх як підозрюваних у вчиненні відповідного злочину після порушення кримінальної справи, тобто в процесі її розслідування.

Це означає, що у справі має бути зібрано достатньо доказів про те, що особа підозрюється у вчиненні масових заворушень.

371

Рішення про затримання особи, підозрюваної у скоєнні масових заворушень, слідчий приймає самостійно відповідно до вимог статей 115, 130 КПК України. Орган дізнання також зобов'язаний затримати особу, підозрювану у вчиненні масових заворушень, якщо йому дав таке доручення слідчий.

Затримання учасників масових заворушень може тривати також не в порядку, регламентованому кримінально-процесуальною формою, а передбаченою адміністративно-правовою формою. Які б види затримання не застосовувалися до учасників масових заворушень, у процесуальних джерелах-рапортах, протоколах необхідно вказувати конкретні, деталізовані анкетні дані учасників та очевидців, а також обставини події. Одночасно необхідно вказувати, якою була поведінка особи під час її затримання. Важливою також є проблема використання тактики затримання до осіб, підозрюваних у вчиненні масових заворушень. І це тому, що розслідування кримінальних справ, які порушені за фактом масових заворушень, мають свої особливості. По-перше, злочинні діяння вчинюються натовпом, що безчинствував,- масою людей. По-друге, учасники натовпу, що безчинствував, можуть мати зброю або інші предмети, які вони використовують як зброю. По-третє, масові заворушення переважно вчинюються стихійно, відбуваються рідко, і правоохоронні органи психологічно не підготовлені до виконання відповідних повноважень.

Вибір тактики затримання залежить від цілої системи чинників. Інколи таке затримання взагалі застосовувати недоцільно. Це в тому разі, коли неподалік від натовпу, який безчинствує, чинить опір працівникам влади - міліції, перебуває, зокрема, велика маса людей. Затримання учасників натовпу, що безчинствував, може викликати збудження у маси людей, вороже, негативне ставлення до правоохоронців. Аналогічна ситуація склалася, наприклад, 9 березня 2001 р. в Києві при вчиненні злочинних діянь натовпом, що безчинствував, на вулиці Банковій.

У таких випадках потрібно застосовувати відеозапис, щоб зафіксувати зовнішній вигляд і прикмети учасників натовпу, що безчинствував, ужити інших оперативних заходів, щоб в подальшому затримати підозрюваних. У даному випадку реалізується принцип "завчасного підготування" до затримання підозрюваних - учасників масових заворушень. Таке завчасне підготування є специфічним саме для цього складу злочину - масових заворушень. Дотримання принципу "завчасного підготування" сприяє забезпеченню безпеки осіб, які затримуватимуть підозрюваних - учасників масових заворушень, а також дозволить уникнути загибелі людей або інших тяжких наслідків - збройного конфлікту тощо.

Досить часто переважній більшості учасників масових завору-

372

шень вдається зникнути з місця події, а там залишаються лише потерпілі, яким заподіяні тілесні ушкодження, та трупи постражда-лих. Потерпілі з тілесними ушкодженнями, що залишилися на місці події, можуть також бути учасниками масових заворушень. З цих причин необхідно вжити заходів щодо надання їм медичної допомоги та встановлення особи кожного з них. У разі госпіталізації потерпілих необхідно забезпечити їх охорону, а потерпілих, які не потребують госпіталізації, потрібно супроводжувати до районного управління міліції.

Органи дізнання мають вжити заходів щодо розшуку зниклих учасників масових заворушень по "гарячих слідах". У разі їх розшуку вони мають бути затримані. В іншому ж випадку, у процесі досудового слідства кримінальної справи про масові заворушення, необхідно зібрати докази про винуватість зниклих осіб і оголосити їх розшук.

Практика підтверджує, що натовпи учасників масових заворушень не тільки чинять опір працівникам влади - спеціальним підрозділам міліції, військовим із застосуванням зброї, інших предметів, використаних як зброя, а й активно проводять наступальні дії. Такі злочинні діяння можуть бути вчинені учасниками масових заворушень лише в умовах натовпу - маси людей. У таких випадках необхідно встановити обставини на місці події, кількість осіб у натовпі всього, а також кількість осіб, які формально, з цікавості знаходяться у натовпі.

Затримувати підозрюваних - учасників масових заворушень можна тільки в разі чисельної переваги правоохоронців. Після затримання підозрюваних - учасників масових заворушень відразу ж необхідно провести їх особистий обшук. Адже є достатні підстави вважати, що учасник масових заворушень має заховану зброю, знаряддя вчинення злочинних діянь, а також речі, цінності, якими він заволодів під час погромів, та інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини в кримінальній справі, порушеній за фактом масових заворушень.

Особистий обшук учасника масових заворушень потрібно проводити відокремлено від інших, вилучаючи всі предмети. Бажано такий обшук проводити у два етапи. Перший етап - попередній, на місці події або неподалік біля нього. І другий - основний, що в процесуальному значенні є додатковою слідчою дією, яку бажано провести в закритому приміщенні.

Учасниками масових заворушень є, як правило, особи психічно неврівноважені, нервово збуджені, тому в ході обшуку за ними необхідно спостерігати. Таке спостереження потрібно для того, щоб затримана й обшукувана особа не змогла вчинити напад на правоохоронців, які проводять її обшук. Напад на працівників право-

373

охоронних органів затримані й обшукувані особи - учасники масових заворушень - учиняли в Кіровабаді та в інших містах. Обшукувані особи можуть зробити спробу викинути, позбутися тих предметів, які вони мали при собі захованими.

І потерпілі, і затримані підозрювані мають пройти судово-медичне обстеження, бажано, щоб його провів судово-медичний експерт. Судово-медичне обстеження потрібне, щоб виявити і засвідчити наявність на тілі потерпілих і підозрюваних - учасників масових заворушень - синців, подряпин, садна, переломів - слідів злочину. Судово-медичне обстеження підозрюваних - учасників масових заворушень - потрібне для того, щоб виявити і засвідчити наявність у них наркотичного чи алкогольного сп'яніння. Це є надзвичайно важливим тому, що таким чином можна здобути докази про причетність певних осіб до організації масових заворушень. Так, розслідуванням кримінальної справи, порушеної за фактом масових заворушень у м. Сумгаїті, було встановлено, шо напередодні безчинств учасникам натовпів заінтересовані особи - організатори видавали спиртні напої. І стан сп'яніння, і сліди злочинів на тілі потерпілих, учасників масових заворушень можуть з часом зникнути, тому судово-медичне обстеження потрібно проводити негайно.

Допити потерпілих і свідків у кримінальній справі, порушеній за фактом масових заворушень, за можливості необхідно проводити відразу ж після встановлення відповідної особи. Але визначення часових меж проведення допитів, їх тривалості залежить від системи процесуальних і непроцесуальних факторів, у тому числі: оперативної обстановки в місті, районі, регіоні; особливої складності кримінальної справи; строків досудового слідства; кількості слідчих слідчої бригади; особливостей загальної слідчої ситуації, яка склалася на початок допиту та інших. Практика засвідчує, що при масових заворушеннях потерпілими можуть бути представники різних національних, соціальних і вікових груп. Визначення можливих типових груп потерпілих і свідків при масових заворушеннях залежить від різновиду останніх (політичний, кримінальний, змішаний), їх видів та стадій, організованості (організовані, спровоковані, комбіновані), місця і часу вчинення інших складових.

Так, при кримінальному різновиді масових заворушень потерпілими можуть бути особи різних національних, соціальних і вікових груп, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці. Суттєво впливає на визначення типу групи потерпілих і свідків вид, стадія, організованість масових заворушень. Наприклад, якщо масові заворушення є локальними, політичного різновиду, то особливих проблем із встановленням потерпілих свідків фактично не існує. Основне завдання допиту потерпілих і свідків полягає в

374

з'ясуванні всіх обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі про злочин - масові заворушення, у тому числі встановленню вини конкретної особи.

Якщо учасники масових заворушень не затримані, то у такому разі особи можуть бути відомі й невідомі слідству. Коли учасники масових заворушень невідомі, необхідно акцентувати увагу в процесі допиту потерпілих і свідків на прикмети, які можна використати для встановлення і розшуку відповідних осіб. Виконати це не завжди можливо з різних причин. Тому доцільно хід масових заворушень завжди фіксувати оперативними можливостями, застосовуючи відеозапис, а в процесі розслідування кримінальної справи про злочин відповідні відеозаписи використовувати з метою пред'явлення осіб для впізнання, відповідно до вимог ст. 174 КПК

України.

Кого саме необхідно допитувати першим - потерпілих чи свідків Це залежить від криміналістичної характеристики масових заворушень, особливостей слідчої ситуації, інших чинників. Щодо впливу криміналістичної характеристики на визначення першочерговості допиту зазначених учасників криміналістичної діяльності, то вона становить певну систему особливостей, характерних саме для масових заворушень. Це чітко підтверджується типовістю елементів криміналістичної характеристики масових заворушень: предметом злочинного посягання; способом учинення і приховання злочину; обставинами, за яких готувався і учинявся цей злочин; особливістю залишення злочинцями слідів; особами злочинців і потерпілих. Зазначені елементи криміналістичної характеристики масових заворушень мають своєрідність, відмінну особливість, що впливає на визначення першочерговості допиту. Це передусім несподіваність установлення: обставин, які відносять до події злочину (об'єкт і ознаки об'єктивної сторони); винуватості особи, що брала участь у вчиненні масових заворушень, їх мотивів; обставин, що впливають на ступінь тяжкості масових заворушень, характеризують особу кожного їх учасника.

Вплив слідчої ситуації на визначення першочерговості допиту потерпілих, свідків масових заворушень також є незаперечним. У процесі проведення початкових слідчих дій в кримінальній справі про масові заворушення обставини можуть раптово змінюватися. Тому слідчі мають враховувати відповідні умови. Ситуа-тивність як загальне положення криміналістичної тактики суттєво впливає на визначення порядку допиту учасників криміналістичної діяльності у кримінальній справі про масові заворушення. Допити потерпілих і свідків у кримінальній справі про масові заворушення є складними відповідальними слідчими діями. Тому бажано розробляти плани допитів потерпілих і свідків. Однак

і потерпілих, і свідків у кримінальній справі про масові заворушення варто допитувати негайно.

Допит підозрюваного у кримінальній справі про масові заворушення доцільно проводити відразу ж після застосування щодо нього заходу процесуального примусу - затримання. Масові заворушення - це порушення громадського порядку натовпом, що безчинствуює. У такому натовпі завжди є певна кількість осіб, де одні з них беруть активну участь у масових заворушеннях, інші - ні. Це означає, що затриманих підозрюваних у вчиненні масових заворушень може бути декілька. Невідкладний допит позбавить підозрюваних можливості виробити спільний напрям поведінки-захисту. Своєчасне і швидке проведення досудового слідства кримінальної справи про масові заворушення в сукупності з іншими умовами фактично не дає слідчому можливості ретельно підготуватися до допиту підозрюваних.

Практика підтверджує, що в ході таких допитів підозрюваних слідчі використовують інформацію матеріалів перевірки заяв, повідомлень про масові заворушення до порушення кримінальної справи - пояснення від громадян, посадових осіб, витребувані документи, рапорти працівників міліції. Якщо хід масових заворушень зафіксовано на відеозапис, де зображена участь у вчиненні злочину допитуваного, підозрюваного, то у такому разі можна його допитувати до потерпілих і свідків. Перший допит підозрюваного щодо його участі в масових заворушеннях може мати різні завдання. Усе залежить від окремих елементів криміналістичної характеристики масових заворушень (особа підозрюваного, напрям проведення захисту) і кримінально-процесуальних елементів (об'єм і характер доказів).

Слідчому необхідно отримати від підозрюваного інформацію про події злочину, дії підозрюваного та інших учасників натовпу, що безчинствував. На перших допитах підозрювані можуть давати або не давати правдиві показання. Підозрювані, як правило, пам'ятають обставини вчинення масових заворушень, але вважають, що не у власних інтересах говорити правду, тому перекручують подію злочину, замовчують окремі обставини. Завдання слідчого полягає не в тому, щоб підозрюваний визнав свою вину, а в тому, щоб отримати від нього правдиві показання.

Отже, у ході допиту підозрюваного у вчиненні масових заворушень слідчий має використати систему тактичних прийомів і тактичних комбінацій.

Відповідно до ст. 43-1 КПК України, підозрюваний має право мати захисника і побачення з ним до першого допиту. До допиту підозрюваного з участю захисника слідчому необхідно підготуватися: мати чіткий перелік питань, які необхідно з'ясувати. Бажано

376

хід допиту підозрюваного з участю захисника зафіксувати на відеозапис. По-перше, відеозапис результатів і перебігу допиту підозрюваного містить більш багату інформацію. По-друге, застосування відеозапису впливає на захисника як фактор стримання, що якоюсь мірою дисциплінує його, зобов'язує дотримуватися моральних і процесуальних форм. Бажано, щоб підозрюваний і захисник підписували відповіді на кожне запитання.

Слідчий має уважно слухати захисника, звертати увагу на його роздуми щодо тих чи інших обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, а згодом вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного їх дослідження. Водночас, слідчий має бути обережний, щоб не повідомити захисникові інформації, яка не повинна бути йому відома до певного часу. У ході допиту підозрюваного слідчий має право відвести питання захисника, але зобов'язаний записати відведені запитання до протоколу і зазначити в ньому відповідні причини.

Обшук необхідно проводити за місцем проживання, роботи підозрюваного у вчиненні масових заворушень, в офісах громадських організацій, партій, членом яких він був, а також в інших приміщеннях і місцях, коли є достатні підстави вважати, що там знаходяться знаряддя вчинення злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову.

Узагальнення матеріалів кримінальних справ про масові заворушення дозволило зробити висновок, що в процесі досудового слідства цих справ достатніми підставами для проведення обшуку були відомості, що містилися в показаннях підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих у протоколах слідчих дій. Належні відомості в 15% випадків були одержані в ході проведення оператив-но-розшукової діяльності.

Пошуку і вилученню в кримінальних справах про масові заворушення підлягають: вогнепальна і холодна зброя; інші предмети, які використовувалися як зброя (залізні прути, газові балончики і пістолети тощо); боєприпаси; вибухові пристрої та їх складові частини; наркотичні засоби і психотропні речовини, їх аналоги, прекурсори; інші об'єкти, що доказують факт учинення масових заворушень. Пошуку і вилученню підлягають також об'єкти, що свідчать про вчинення підозрюваними інших злочинів.

Особливу групу об'єктів пошуку і вилучення в ході обшуків у кримінальних справах про масові заворушення становлять ті з них, що є доказами фактів готування до цього злочину, замаху на його вчинення та організації: документи, листи, бухгалтерські й банківські документи про перерахування грошей тощо. Організа-

377

тори масових заворушень можуть влаштовувати схованки для зберігання перелічених об'єктів, наймати автотранспорт для їх спрощеного, швидкого перевезення.

<< | >>
Источник: Скригонюк М. І.. Криміналістика: Підручник,- К.: Атіка,2005.- 496 с.. 2005

Еще по теме Особливості тактики початкових слідчих дій:

  1. Глава II. Способы обогащения нашего королевства и увеличения количества денег в стране