§3. Основи слідоутворення матеріальних слідів у слідознавстві і трасології

Як зазначалося вище, криміналістика досліджує всі сліди злочину — матеріальні та ідеальні. Слідознавство розглядає лише матеріальні сліди, джерелами яких можуть бути об'єкти живої і неживої природи.

Слідоутворення здійснюється в процесі взаємодії — переміщення в просторі двох тіл, при контакті яких відбувається обмін енергії та утворення слідів.

Механічний рух самий явний і поширений у криміналістиці. Злочинець, перебуваючи на місці події, постійно переміщається, змінює розташування речей, взаємодіє з речовою обстановкою, впливає на неї і таким чином вступає в різні види контактних взаємодій, утворюючи сліди механічного контакту, які майже завжди очевидні. Об'єкти взаємодії володіють особистою енергією або остання сполучається поза ним стороннім джерелом.

При механічному русі об'єкти стикаються один з одним і слід утворюється головним чином на місці контакту, лише в окремих випадках він може утворюватися поза зоною контакту внаслідок обпадання часток, які знаходяться на слідоутворюючому об'єкті.

Сліди, які утворилися поза зоною слідового контакту, називаються периферичними. В практиці вони зустрічаються рідко, крім того, периферичні сліди малоінформативні, оскільки слід відображає тільки форму контура контактної поверхні слідоутворюючого об'єкта.

Деформація — це зміна форми і розмірів тіла під дією навантаження. Розпізнають залишкову (пластичну) деформацію, яка не зникає після припинення дії навантаження (мал. 7). Наприклад, якщо вдарити ломом по дошці, на ній залишається вм'ятина, яка потім не зникає; якщо надавити пальцем на замазку, то утворюється об'ємний слід, котрий зберігається, коли прийняти палець зі сліду. Другий вид деформації — пружинистий, суть його полягає в тому, що з припиненням впливу об'єкт відновлює свою форму. Тому на тілах, яким властива пружиниста деформація, не можуть залишатися сліди механічної взаємодії. Наприклад, на гумових предметах, на пружинистих металевих тілах (пружинистий сталевий

Мал. 7

дріт при згинанні вирівнюється, а залізний не відновлює первісної форми).

Об'ємні сліди ніг, транспортних засобів на глині, знарядь злому на дереві, металі, слід пальця на восковій свічці, розм'яклому сургучі — все це сліди залишкової деформації. При залишковій деформації слід утворюється внаслідок: 1) формування; 2) перероз- поділення; 3) руйнування; 4) розділення; 5) структурних змін (структурної деформації). Розглянемо їх.

1. Формування — це спресовані та інші види злиття розрізнених часток внаслідок механічного контакту. Так утворюються об'ємні сліди на снігу, вологому піску та інших сипучих об'єктах за рахунок їх опресування, стовщення, спечення в результаті якоїсь події (мал. 7, 1).

2. Перерозподілення — це переміщення під дією механічної сили часток сипучої, рідкої, в'язкої речовини, яке спричиняє утворення сліду. Так, під час ходіння по сухому піску, снігу слід утворюється не внаслідок формування — стовщення часток, а за рахунок їхнього перерозподілення: вони з-під взуття частково витискаються на периферію і утворюють слід. Шляхом перерозподілення, точніше витискання речовини цілого з-під слідоутворюючої поверхні виникають сліди на тонких шарах рідких і в'язких тіл.

3. Руйнування. При механічній взаємодії нерідко трапляється руйнування одного із об'єктів. Найчастіше — слідосприймаючого, який має меншу густину і міцність. Так виникають сліди-пробоїни на склі, дереві, металі, пошкодження на одязі та ін. Ушкодження на тілі, заподіяні людині колючим, ударно-роздроблюючим знаряддям — це сліди руйнування. У даному разі утворення слідів відбувається внаслідок руйнування і виносу матеріалу із зони слідового контакту через пружинисту деформацію. У подібних випадках, хоча і здійснюється ділення цілого на частини, але ці частини, як правило, не мають конформної лінії розчленування і для ідентифікації цілого за його частинами малопридатні (мал. 7, 2; 3).

4. Розділення треба відрізняти від руйнування і відділення. Розділення і відділення викликає утворення двох і більше об'єктів. Розділення лежить в основі утворення слідів розрубування, розрізування, тобто коли слідосприймаючий об'єкт розчленовують на частини. У цьому випадку слідосприймаючий об'єкт втрачає властивості цілого і виникає два нових об'єкти (розрубаних, розпиляних об'єктів) (мал. 8, а). Слідоутворення шляхом відділення не змінює властивостей слідосприймаючого об'єкта як цілого, хоча і втрачає якусь частину (мал. 8, б). Наприклад, виготовляючи дубову палку,

Мал.8.

злочинець обробив сокирою рукоятку. Знайдені тріски на подвір'ї помешкання злочинця дозволили ідентифікувати сокиру, а потім встановити, що палка, знайдена на місці убивства, була оброблена сокирою злочинця на його подвір'ї. Хоча від палки і були відділені тріски, але вона, як ціле, не втратила своїх властивостей.

5. Структурні зміни. У твердих тілах, які мають кристалічну будову, при механічній взаємодії не завжди утворюються видимі зміни — вм'ятини, нашарування, руйнування, відділення. Як правило, видимі сліди виникають на одному із контактуючих об'єктів внаслідок відмінності їх фізичних властивостей, насамперед, твердості. На менш твердому предметі виникає відображення більш твердого предмета. Якщо властивості однакові або близькі, то механічна енергія виконує невидиму роботу — змінює внутрішню структуру об'єкта в зоні контактного впливу. В аморфній структурі виникає стовщення, а у кристалічній руйнується її будова 134

(мал. 7, 4; 5; 6). Так утворюються невидимі сліди штампованих зображень на металі, дереві. Злочинці нерідко знищують, пошкоджують видиме зображення, наприклад, на викраденій зброї, транспортному засобі, але на них зберігаються сліди структурних змін, які дозволяють відновити знищені зображення. Це робиться за допомогою фізичних, хімічних та інших методів. Наприклад, вивести рельєфне зображення на дерев'яному об'єкті, а потім цю ділянку розпарити, через що стовщені волокна розбухнуть і на гладкій поверхні виникне рельєфне зображення виведених цифр, букв.