§4. Механізм слідоутворення при механічній взаємодії

Найпоширенішими є сліди механічної взаємодії, які наче лежать на поверхні, оскільки у переважній більшості випадків вони видимі. В криміналістиці вони достатньо вивчені, а трасологія як розділ цієї науки виникла і розвивалась саме на дослідженні слідів механічного походження.

Механічний рух — це просте переміщення тіл в просторі відносно одне одного. У процесі слідоутворення об'єкти можуть рухатись прямолінійно, прямолінійно-поступально, зворотно-поступально, обертово-поступально і здійснювати обертання-кочення (мал. 9). ^[40]

внаслідок прямолінійного руху, відображає форму і розміри контактуючої поверхні слідоутворюючого об'єкта. Об'ємний слід конформний знаряддю, тобто випуклість на ньому відповідає заглибленню на сліді, що дозволяє моделювати слідоутворюючу частину об'єкта і ототожнювати його (мал. 10).

2. Прямолінійно-поступальний рух. При прямолінійно-поступальному русі на слідоутворюючий об'єкт діє дві механічні сили: одна скерована перпендикулярно до слідоутворюючого предмета, а друга — паралельно йому. Внаслідок цього, слідоутворюючий об'єкт під дією двох сил (мал. 9, 2) рухається по результуючій (діагоналі прямокутника, паралелограма), націленій під певним кутом до слідоспри й маючої поверхні, і утворює на ній слід. Це лінійний слід ковзання. Він може бути об'ємним, плоскісним, зафарбованим, слідом нашарування і відшарування. Все визначається фізичними властивостями об'єктів і механізмом слідоутворення.

Лінійний слід — назва дуже умовна, він утворюється руховою точкою, слідоутворюючою поверхнею, яка являє систему точок- ліній, наприклад, лезо сокири, ножа, різця, ребра тупого предмета.

Мал. 11

Мал. 10

ковзання, який є системою боріздок і валиків. При цьому валик відповідає заглибленню на лезі, а боріздка — виступу (мал. 12). Якщо слідоутворюючий об'єкт торкається слідосприймаючого плоскістю, наприклад, каблук ковзає по слизькому грунті, сани по снігу, при екстремальному гальмуванні транспорту колеса залишають на асфальті слід "юзу". Це плоскісні сліди, в їх струк-

турі відображається рельєф контактуючої поверхні. Сліди каналу стовбура на шляхах — типові плоскісні сліди. Механізм утворення їх складний і розглядається у спеціальній літературі. Однак плоскісні сліди придатні для ототожнення слідо- утворюючих об'єктів.

3. Зворотно-поступальний рух характеризується поперемінним зміненням націленого горизонтального руху (мал. 9,

3) , а під дією вертикально націленої сили, прикладеної до слідоутворюючого об'єкта, останній рухається вертикально донизу. Типовим прикладом зворотно-поступального руху є рух пилки, деталей машин, які труться. При цьому утворюються сліди розпилювання або сліди тертя. За формою вони лінійні сліди ковзання, але за відображенням є специфічними слідами, механізм утворення яких відрізняється від утворення слідів ковзання (мал. 13 і 14).

Пилка, поперемінно змінюючи націленість горизонтального руху, під дією вертикально прикладеної сили, заглиблюється у слідо- утворюючий об'єкт, розчленовує його на частини, на стінках яких утворюються сліди розпилу. Механізм утворення слідів розпилу складний. Зубці пилки являють собою систему ріжучих поверхонь, кожна з яких є "лінією" подібно до леза ножа і практично утворює сліди ковзання.

Механізм утворення слідів тертя майже аналогічний попередньому. Однак відрізняється тим, що тут слідоутворююча поверхня не "лінія", а плоскість, тому відображення рельєфу в плоскісному сліді постійно пошкоджується змінами націленого руху. Сліди для ідентифікації не придатні.

4. Обертально-поступальний рух характеризується тим, що слідоутворюючий об'єкт обертається навколо своєї осі і одночасно поступально рухається вперед (мал. 9, 4; 5), утворюючи при цьому слід за рахунок деформації (формування, руйнування, відділення). Типовою взаємодією даного виду руху є свердління, механізм утворення слідів якого такий. Свердло має вертикальні (бокові) і горизонтальні різці (мал. 15, 16). Мал. 15 При обертанні націлений гвинт рухає сверд

ло вниз, вертикальні різці в цей час підрізають матеріал, а горизонтальні різці відокремлюють (знімають стружку), тобто відділяють частину від цілого. Оскільки контактна поверхня різців — це "лінія", то утворюються лінійні концентричні сліди ковзання, розташовані на стружці і на дні сліду, коли отвір недосвердлено до кінця. Якщо на горизонтальних різцях є дефекти, заглиблення і виступи, то вони відображаються у вигляді концентричних боріздок і валиків, насамперед на стружці і на дні недосвердленого отвору. На стінках наскрізного отвору немає слідів різців, придатних для ідентифікації. Отже, на місці події треба вилучати стружку і предмети з недосверд- леними отворами-слідами свердління. Такі сліди придатні для ототожнення знарядь свердління і вирішення ряду неідентифікаційних питань, наприклад, з якої сторони просвердлено отвір, лівша чи правша був злочинець та ін.

5. Обертання-кочення. Сутність механізму утворення слідів обер- тання-кочення складається з того, що слідоутворюючий об'єкт рухається навколо своєї осі і одночасно переміщується по слідосприй- маючій поверхні, утворюючи об'ємні або поверхневі сліди. Оскільки на слідоутворюючий об'єкт діє дві сили — одна переміщає об'єкт по поверхні, а друга націлена перпендикулярно до неї і створює значний тиск, то утворюється довгий слід тиснення, який називають слідом кочення. Так утворюються сліди коліс транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються обертанням-коченням. Сліди кочення виникають внаслідок залишкової деформації слідосприйма- ючого предмета, а також шляхом формування пластичних, вологих, сипучих і витискання сипучої або в'язкої речовини.

Таким чином, при механічній взаємодії залежно від виду руху утворюються такі сліди: тиску, ковзання, розпилювання і тертя, свердління і кочення.