§4. Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів

Джерела одорологічної інформації — це матеріальні об'єкти, які використовуються в розслідуванні як речові докази, наприклад, фунт із слідами запаху пального, потожирова речовина сліду пальця, пляма крові, частки зрізаних нігтів, волосся та ін.

Однак запахову інформацію із тих же самих джерел можна одержувати з допомогою біологічних детекторів — нюху собаки, людини. В цьому випадку результат дослідження поки що не породжує доказів з процесуальної точки зору, хоча одержана інформація і використовується для розкриття злочину, наприклад, розшуку злочинця і речей, визначення джерела походження запаху.

Роботою собаки керує спеціаліст-кінолог. Слідчий рекомендує кінологу сліди, які можна використати, фіксує це в протоколі, попереджаючи його при цьому не залишати своїх слідів і не пошкоджувати обстановки місця події. Якщо собака на місці події "взяла" слід, то це не виключає необхідності відбору запахових слідів і консервації їх для використання як ініціюючих. Наприклад, переслідуючи злочинця по запаховому сліду, кінолог підійшов до автобусної зупинки, де собака загубила слід. Кінолог передбачив, що злочинець сів в автобус і поїхав до наступної зупинки. Діставшись до цієї зупинки, кінолог дав знову "занюхати" собаці зразок запаху з місця події і пустив її на вільний пошук. Собака обійшла навколо автобусної зупинки і "взяла" слід, який привів до покинутої сушарні льону, де і був виявлений злочинець.

Нюх дресированої собаки треба інтерпретувати як біологічний

"інструмент" в руках спеціаліста, який досліджує запахові джерела. Подібно до фахівця, який застосовує, скажімо, хроматограф, він також детектує в джерелі запахову речовину з допомогою свого "інструмента", яким він володіє так само, як експерт

хроматографом.

Нерідко кінолога з його розшуковою собакою викликають для розшуку речей. Так, поблизу села був виявлений труп. Судовий медик визначив, що смерть настала від пострілу в голову кулею малокаліберного патрона. Знайти гільзу на місці події не вдалося. Для пошуку гільзи був запрошений кінолог з собакою. Кінолог дав собаці "занюхати" запах із експериментальної відстріляної гільзи малокаліберного патрона і пустив її на вільний пошук. Через кілька хвилин собака знайшла гільзу на відстані 9 м від трупа.

При розкритті злочинів по гарячих слідах широко використовуються запахові сліди для вибірки джерела запаху серед виявлених запахів або тих, що зберігаються в картотеках (банках) запахів.

Вибірка — це оперативно-тактичний захід щодо застосування спеціалістом біологічного "інструмента" — нюху службово- розшукової собаки для дослідження одорологічної інформації з метою встановлення джерела за запахом. Практична суть вибірки полягає в знаходженні собакою серед декількох подібних запахів того, який був сприйнятий ("занюханий") нею як зразок. Ця фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного пристрою, який виділяє за даними ознаками предмет- джерело запаху із сукупності йому подібних. У цьому плані аналогічна діяльність дегустатора, який визначає конкретний запах парфумів серед багатьох зразків.

Вибірка — це керована і цілеспрямована діяльність слідчого щодо окремої особи — кінолога. Вона відбувається вдень, в спеціальному, захищеному скляною перегородкою від присутніх осіб приміщенні; об'єкти вибірки повинні бути однаковими за матеріалом-носієм запаху, наприклад, фланелеві серветки, шматки тканин, АВТ (активована вугільна тканина), схожі речі-носії запаху.

Вибірка розпочинається повідомленням і роз'ясненням понятим і учасникам її мети, їм пред'являються предмети — джерела запаху, які були законсервовані на місці події. При огляді перевіряються цілісність упаковки, її печатки, учасники переконуються в безпосередності об'єктів — джерел запаху. Якщо у вибірці бере участь підозрюваний, то перенос його запаху на серветку виконується тут же в присутності всіх учасників вибірки, крім кінолога. Як зразок запаху можна використовувати запах учасників вибірки. Для цього достатньо кожному з них дати однакові серветки і запропонувати витерти ними руки, обличчя, шию. Серветки із зразками запаху поміщаються в скляні банки. Особі, запах якої підлягає вибірці, пропонують вказати місце, як і де поставити банку з її зразком запаху. Останнє фіксується фотозйомкою і в протоколі. Потім запрошують кінолога і передають йому зразок законсервованого на місці події запаху і дають наступне завдання щодо вибірки.

При вибірці в приміщенні, де розміщені потрібні об'єкти, знаходиться лише кінолог з собакою. Всі учасники спостерігають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті двері. Як правило, вибірка проводиться три—чотири рази, при цьому розшукуваний запах вибирається із 5—6 зразків. Також рекомендується використовувати не одну, а дві—три собаки для забезпечення надійності результатів вибірки.

Оцінку доказового значення результатів вибірки треба проводити комплексно, виходячи з таких наукових положень: а) газоподібні речовини — це рівнопорядкові речові джерела доказів; б) вибірка — це знаряддєва діяльність спеціаліста; в) результати вибірки інколи можуть бути перевірені сучасними технічними засобами;

г) надійність результатів вибірки може бути визначена кількісно імовірнісно-статистичним методом (за М. Г. Собко).