§6. Прийоми дослідження слідів динамічних властивостей-навичок для отримання криміналістичної інформації
Інформаційна значущість статичних і динамічних слідів при розслідуванні злочинів не однозначна, тому що перші очевидні і являють собою матеріальні копії, другі — неочевидні і виявляються тільки в русі, в безпосередній злочинній діяльності.
Ось чому механізм учинення злочину взагалі і динаміка утворення слідів саме останнім часом набирають особливого значення в теорії і практиці збирання і дослідження криміналістичної інформації. Динамічний характер джерел інформації створює певні труднощі щодо їхньої об'єктивної фіксації, особливо динамічних властивостей — навичок.Існує два підходи для отримання інформації із динамічних джерел: органолептичний (чуттєво-пізнавальний) і інстру
ментальний. При першому сліди-відображення рухових навичок, наприклад, хода, міміка, жестикуляція, виявлення емоційної напруги та ін., фіксуються органами чуттів, а оцінюються відповідно до
накопиченого досвіду. В другому — виявлення, фіксація та дослідження динамічних ознак відбувається за допомогою технічних засобів, а результати використовують як висновки спеціаліста. Вище були названі види навичок: перцептивний, інтелектуальний, руховий. Нижче розглядатимуться їхні сліди як джерела інформації.
Отримання інформації із слідів перцептивних навичок. Перцеп- тивні навички виявляються зовні у вигляді вегетативно-рухових реакцій, які очевидні, а отже, зміненнями в широкому розумінні. Зовнішні прояви внутрішніх вегетативних реакцій виражаються у змінах кольору шкірного покриву, насамперед обличчя, як наслідок розширення або звуження кров'яних судин, розширення зіниць, посилення потовиділення, сльозовиділення тощо, які очевидні. У спеціальній літературі при проведенні слідчих дій рекомендується спостерігати за такими реакціями, наприклад, протягом допиту, обшуку, і використовувати для вибору тактики спілкування і поведінки слідчого. У цей час виникає чимало питань, скажімо, як інтерпретувати такі реакції, тобто з якої причини почервоніло або збліднуло обличчя у допитуваного; що означає зміна темпу і тембру мови; чи дійсно суб'єкт що-небудь приховує або говорить неправду.
Навіть прислів'я, рухові емоційні прояви не можна вважати за наслідок влучного "попадання" в ціль запитання-подразника. Оцінка поки що робиться на підставі накопиченого життєвого досвіду, результатів "не рахованої статистики". Найчастіше почервоніння обличчя свідчить про почуття сильного сорому від визнання своєї провини, скрутний стан при виборі відповіді або поведінки; почуття турботи, печалі, відчаю і стан депресії нерідко виникають у допитуваного, коли він намагається приховати слід пам'яті і відповісти на поставлене запитання вигадкою.Крім зовнішніх слідів — вегетативно-рухових реакцій, існує ряд внутрішніх, які не виявляють себе зовнішньо, які не очевидні, наприклад, зміна складу крові, діяльності серцево-судинної системи, дихання. Такі вегетативні сліди можна реєструвати тільки за допомогою технічних засобів (контактними і безконтактними). У поліцейській практиці були спроби створити і застосувати такі прилади для детекції неправдивих показань. Однак такі прилади (варіографи, лай-детектори) поки що позбавленні певної наукової об'єктивності, а застосування їх пов'язане з порушенням конституційного права — недоторканності особи. Саме через це дані таких приладів не можуть бути доказами, а використовуються тільки в оперативній практиці для прогнозування.
Разом з тим інструментальний підхід для отримання інформації із слідів перцептивних навичок є найбільш перспективним і при відповідній методиці він повинен використовуватися не тільки в оперативній, але й у слідчій практиці, а його результати мають набути статусу рівноправних доказів, певна річ, при відповідному дотриманні процесуальних норм.
Рухові вегетативні реакції характеризуються зміною тонусу мімічної і скелетної мускулатури обличчя і кінцівок. Виразні рухи м'язів обличчя називаються мімікою, а виразні рухи всього тіла людини — позою. Сукупність виразних рухів міміки, жестів і пози називається пантомімікою. Виразні рухи рук називають жестом або жестикуляцією.
Мімічні, жестові рухи і пози носять навичковий характер і підкреслюють психічний або фізичний стан людини.
У зв'язку з цим розпізнають спонтанну міміку (неконтрольовану) як зовнішню відповідну реакцію на який-небудь подразник і навмисну, тобто таку, що керується свідомістю. Спонтанна міміка — це справжнє відображення психічного стану людини, а довільна, хоча і розвивається на основі мимовільної, однак відображає тільки життєвий досвід суб'єкта. Всі рухові навички фіксуються шляхом органолептично-візуального спостереження або за допомогою застосування безконтактних технічних засобів — фото-, кінозйомки, відеозапису. Сліди візуальних спостережень відбивають у протоколах слідчих дій і оцінюють на підставі даних психології та особистого досвіду. Матеріалізовані сліди — фотознімки, кінострічки та відеограми досліджуються спеціалістом, а його висновки використовують при доказуванні.Сліди інтелектуальних навичок — це сліди пам'яті, суб'єктивні образи, прояви (розкриття) яких відбувається на основі вільного волевиявлення особи-джерела, під час слідчих дій (допиту, обшуку, пред'явлення для впізнання, перевірки показань на місці події, відтворення обстановки і обставин події) або оперативних заходів, а результати закріпляють у протоколах, поясненнях, заявах, фотознімках, відеограмах, кінофільмах. Останні використовуються як джерела криміналістичної інформації, що отримана при проведенні судової експертизи.
За матеріальними слідами — відображеннями інтелектуальних властивостей проводять авторознавчу та почеркознавчу судові експертизи.
Підготовка матеріалів до авторознавчої і почеркознавчої експертизи. Об'єктами авторознавчої експертизи є рукописні,
машинописні або отримані за допомогою розмножувальної техніки документи різні за призначенням, а також фотокопії та
сигналограми. Експертизі доводиться дві задачі: 1) встановити тотожність автора конкретного документа; 2) встановити факти неідентифікаційного (діагностичного) характеру, приміром, який соціально-біографічний портрет автора анонімного документа? На авторознавчу експертизу подають: а) досліджувані документи, в яких є достатній текстовий матеріал; б) зразки.
Розпізнають зразки вільні та експериментальні. Вільні зразки за часом повинні бути виконані особою до порушення кримінальної справи. Тому такі зразки отримують шляхом виїмки, обшуку або витребовування документів. Експериментальні зразки — це документи, одержані слідчим на попередньому слідстві згідно із ст. 199 КПК України і методичних вказівок Інструкції організації проведення судових експертиз у науково-дослідних судово-експертних закладах Міністерства юстиції України.Вільні зразки, що збираються, для авторознавчої експертизи повинні бути достатні за кількістю, у всякому разі дещо більше за обсягом, ніж досліджуваний текст. За часом виникнення і змістом вони мусять бути близькими до досліджуваного документа.
Як експериментальні зразки можна використовувати рукописи і документи, виконані особою під час слідства самостійно (листи, ділова документація, щоденники та ін.) або відібрані в кабінеті слідчого, але попередньо про це винести постанову (ст. 199 КПК України). При відібранні зразків слідчий пропонує підозрюваному написати твір на тему, що збігається із змістом досліджуваного документа. Проте підозрюваний може і сам вибрати тему твору, який має бути досить довгим (не менше двох сторінок). При відібранні експериментальних зразків для авторознавчої експертизи не рекомендується диктувати текст, як іноді робиться при відібранні зразків для почеркознавчої експертизи.
Рухові навички відбиваються не тільки в письмовій мові, але і в підписі, причому при виконанні підпису ступінь автоматизації навички значно вищий, що є основою для ідентифікації виконавця підпису, а також підписів, виконаних від імені інших осіб. У разі ідентифікації автора, який виконав підписи від імені інших (вигаданих) осіб, належить враховувати особливості підготовки зразків для експертизи підписів. До числа зразків повинні входити:
а) вільні зразки почерку ідентифікованої особи, тобто тої, яка підробила почерк; б) вільні зразки підписів ідентифікованої особи;
в) експериментальні зразки почерку ідентифікованої особи у вигляді написання слів, що визначають підроблені підписи.
Наприклад, Сидоров підробив підпис від імені Кузькіна. У цьому разі при відібранні експериментальних зразків, Сидоров повинен виконати слово "Кузькін" або слова, які починаються на таку літеру — Кузьма, Кузня та ін. При відібранні таких зразків не можна показувати підроблений підпис і тим паче пропонувати розписатися за Кузькіна. Кожний зразок бажано отримати на окремому аркуші, а якщо на одному, то кожен зроблений підпис слідчий повинен закривати, щоб не дати можливості його змалювати і скопіювати, г) вільні або експериментальні зразки підписів осіб, за яких підроблені підписи. Дійсно, це не завжди можливо, наприклад, у випадках підпису за вигаданих осіб, потім, якщо ці особи у даній організації ніколи не працювали і не мали доступу до досліджуваних документів.Для почеркознавчого дослідження цифрового або стилізованого письма зразки треба добирати з урахуванням отримання
відповідних текстів. Так, підозрюваний заявив, що друкованими літерами писати не вміє. При відібранні експериментальних зразків слідчий запропонував йому накреслити прилад, яким він користувався на роботі. Підозрюваний, захопившись, попросив туш і перо, протягом усього дня креслив пристрій і робив друкованими літерами надписи. Такі зразки виявились цінним матеріалом для встановлення автора текстів і надписів в особистих документах підозрюваного.
Прийоми отримання інформації, яка відображена у слідах локомоційних ознак. Локомоційні ознаки — це рухові навички, відображені тільки в сукупності матеріальних слідів ніг, залишених при русі людини. Одиничні і малі групи слідів, які не відображають спрямування руху, не придатні для визначення елементів ходи. Ознаки ходи, лінія спрямування руху, лінія ходи, довжина правого і лівого кроку, кут розвороту стопи правої і лівої ніг, ширина кроку можуть бути змінені тільки при достатній кількості одноіменних слідів, що створюють систему, яка називається доріжкою слідів. Для отримання відносно сталих результатів вимірів локомоційних рухів необхідно дотримуватись таких правил при огляді доріжки слідів ніг на місці події:
1) доріжка слідів повинна мати не менше 15—20 слідів і пряму лінію спрямування руху; 2) виміри повинні проводитися на місці події, а потім за панорамним знімком; 3) вимірюються всі ознаки в кожному сліді, а потім обчислюють середнє арифметичне значення ознаки, що відображається в протоколі огляду.
Пропонуємо розглянути зведену таблицю, складену за літературними джерелами.
| Метрична характеристика ознак ходи. Імовірна версія про людину і особливостях її руху | |
| Чоловік | Середня довжина кроку 70-90 см |
| Жінка | Середня довжина кроку 50-70 см |
| Людина бігла | Лінія ходьби (ходи) наближається до прямої, довжина кроку велика, ширина кроку мала |
| Людина йшла з вантажем | Довжина кроку мала, ширина кроку велика, положення стопи ніг майже паралельна, на м'якому грунті сліди глибокі |
| "Хода моряка" | Ширина кроку велика, розворот стопи значний, довжина кроку середня |
| Йшов п'яний | Довжина кроку змінна, ширина кроку непостійна, лінія спрямування руху хвиляста |
| Людина йшла у взутті, надітому | Зміщення грунту у каблуковій |
| носками назад | частині слідів, глибина слідів більше в носку, розворот ступні невеликий, довжина кроку різна |
| Йшла жінка середня на зріст | Довжина кроку коливається в межах 50-70 см, розворот ступні 12-18° |
| Йшов чоловік середній на зріст | Довжина кроку коливається в межах 70-90 см, кут розвороту ступні невеликий |
| Метрична характеристика ознак ходи. | |
| Імовірна версія про людину і особливостях її руху | |
| Йшла дитина віком до 9 років | Довжина кроку у 2,5 раза більша за довжину ступні |
| Йшов підліток віком від 9 до | Довжина кроку в 2,75 раза більша |
| 14 років | за довжину ступні |
| Йшов підліток старший 16 років | Довжина кроку в три рази більша за ступню |
Щоб висунути версію про деякі властивості і ознаки людини за ознаками ходи, необхідно враховувати деякі типові версії, висловлені ученими-криміналістами і підтверджені практикою.
Ототожнення людини за ознаками ходи — явище дуже рідке, найчастіш елементи ходи свідчать про належність особи, яка залишила сліди, до певної групи за професією (спортсмен, моряк, вантажник).