§5. Методика ідентифікаційного дослідження слідів знаряддя злочину
Сліди знаряддя вчинення злочину — це головним чином об'ємні сліди: тиснення, ковзання, розпилу і тертя, свердління і кочення. За винятком слідів розпилу і тертя, всі вони придатні для
трасологічного дослідження і ототожнення слідоутворюючих об'єктів.
Криміналістична ідентифікація таких об'єктів здійснюється в межах трасологічної експертизи.
Сліди знаряддя можуть бути зафарбованими, утворені якимось барвником, який відокремився від слідоутворюючого об'єкта; це сліди нашарування, як правило, на нейтральних предметах. Якщо об'ємний слід додатково зафарбований якоюсь речовиною (фарба, кров, цемент, борошно, крейда тощо), то такі сліди називають комбінованими і використовують у двох випадках досліджень — ідентифікаційному та діагностичному.
Трасологічне дослідження починається з огляду місця події, коли слідчий, безпосередньо сприймаючи предмети і сліди, добуває криміналістичну інформацію і використовує її для організації розкриття злочину і розшуку злочинця по гарячих слідах.
Після огляду місця події і аналізу одержаних результатів (протоколу, схем, знімків) слідчий визначає форму використання слідів знаряддя вчинення злочину. Якщо сліди відповідають вимогам джерел доказів, то він виносить постанову про приєднання предметів спільно із слідами як джерел доказу. Після цього матеріальні джерела використовуються в слідчих діях і породжують докази.
На трасологічну експертизу надсилають сліди знаряддя, предмети, інструменти і знаряддя злому (злодійські інструменти), а також речовину комбінованого сліду (комбіновані сліди вилучаються безпосередньо разом з матеріалом носія, зліпки з таких слідів не виготовляють, оскільки зліпок знищує речовину сліду нашарування). Комбінований слід спочатку досліджується в діагностичному плані, при цьому експерти застосовують непошкоджуючі методи, щоб не знищити об'ємного сліду; потім експерт-трасолог проводить ідентифікаційне дослідження.
Експертне дослідження починається з установлення факту, що подані об'єкти є тими ж самими, які описані в протоколі огляду місця події. Потім проводиться роздільне і порівняльне дослідження.
На трасологічну експертизу, як правило, потрапляють сліди знаряддя, знайденого на місці події, і предмети, інструменти, знайдені у підозрюваного, звинуваченого або на місці події. Постає запитання: чи цим знаряддям (інструментом) — сокирою, ломиком, домкратом зламано двері? Якщо на експертизу представлені тільки сліди, то розв'язується неідентифікаційна задача: яке знаряддя застосовувалось для віджиму кватирки? Яка форма і вид слідоутворюючого об'єкта, яким зроблено пролом у стіні? Як давно нанесені сліди і т. ін.
При роздільному дослідженні експерт, передусім, групує сліди за видом, формою, механізмом утворення, встановлює взаємне розташування взаємодіючих об'єктів, виявляє наявність негативних обставин, вибирає найбільш інформаційні сліди і будує модель слідоутворюючого об'єкта (його контактної поверхні). Зовнішнім оглядом встановлює наявність на сліді сторонніх мікрочасток. Враховуючи вид слідів — тиснення або ковзання, визначає, якою частиною (гранню) знаряддя вони могли бути утворені. Нерідко в цих місцях є мікроскопічні сліди металізації, укорінені частки слідосприймаючого об'єкта. Саме це місце знаряддя є слідо- утворюючою поверхнею.
Експерт, використовуючи пластичні матеріали (пластилін, віск, стеарин, мило), встановленою контактною ділянкою на знарядді наносить експериментальні сліди, кожний раз змінюючи його позицію. Досліджуючи одержані експериментальні сліди, експерт встановлює механізм слідоутворення і одержує експериментальні сліди на порівнювальних матеріалах, іноді на таких же матеріалах, на яких залишені досліджувані сліди. Матеріал для експериментальних слідів завжди повинен бути більш м'яким, ніж матеріал ототожнювального знаряддя.
Порівняльне дослідження проводиться відомими трьома способами: зіставленням, накладенням і сполученням. Зіставлення полягає в тому, що порівнювальні об'єкти розташовують поряд один з одним в єдиному полі зору і їхні ознаки послідовно порівнюють органолептично (візуально).
Збіжні та відмінні ознаки відповідним чином позначають. Шляхом зіставлення найчастіше порівнюють безпосередньо предмети, наприклад, зліпок сліду із взуттям, зліпок із зліпком, слід зі слідом, інструмент з його зображенням.Спосіб порівняння накладенням полягає в одночасному
дослідженні порівнювальних об'єктів, для чого їх накладають один на одного і спостерігають на світло, тобто так, щоб просвічувало. Цей прийом цілком придатний для порівняння плоских об'єктів (документів, зображень на прозорих матеріалах). Тому для
порівняння об'ємних об'єктів необхідно виготовляти діапозитиви в одному масштабі і порівнювати їх. А при порівнянні знаряддя і їхніх слідів цей спосіб застосовується рідко.
Сполучення — це прийом порівняння, який використовують, як правило, для динамічних слідів ковзання (лінійних слідів). Суть його полягає в тому, що порівнювальні об'єкти розташовують так, щоб траси одного об'єкта були продовженням трас іншого. Порівняння здійснюється за фотознімками, які розрізають по умовних лініях і сполучають. Сполучення можна проводити на порівняльному мікроскопі МСК-1, де в полі мікроскопу порівнювальні сліди сполучають.
Результати порівняння експерт оцінює. Якщо кількість збіжних ознак утворює сукупність, достатню для визнання її неповторної, тобто індивідуальної, то робиться висновок про тотожність слідоутворюючого об'єкта. При цьому обов'язково пояснюються збіжні ознаки. Результати дослідження експерт відбиває в експертних висновках.