§3. Робота із запаховими слідами на місці події

Робота із запаховими слідами на місці події — це комплекс тактичних прийомів щодо застосування технічних засобів криміналістичної одорології для виявлення, фіксації названих слідів для розслідування злочинів.

Прийоми виявлення і фіксації слідів-джерел запаху. Джерела запаху — це матеріальні об'єкти або їх частини, які причинно пов'язані з діями злочинця на місці події. Такі об'єкти можуть бути двох видів: 1) предмети-носії особистого запаху і 2) предмети-носії запаху людини. До першої групи відносять предмети або їх частки (тверді, сипучі, рідкі тіла у вигляді плям, або вміст ємкостей, а також частки, які відділились від тіла людини — шматочки епідермісу, волосся, зрізані або відламані нігті, плями сперми, сечі, сухої крові, об'єми рідкої крові тощо. До другої групи запахових джерел відносяться предмети, які зберігають запах людини. Це будь-які тверді предмети, до яких доторкалась людина (сліди рук, ніг, шкірного покриву обличчя), предмети постійного контакту — одяг, взуття, предмети туалету, супутні речі і, накінець,— це предмети праці та інструменти, засоби вчинення злочину, які були в руках злочинця.

Сліди-джерела запаху бувають різні за розміром, скажімо, залишена шапка на місці події або зламаний ніготь. У всякому разі це видимі або слабовидимі об'єкти, які неважко виявити візуально або з використанням оптичних засобів слідчого чемодана.

Мал. 41

Для роботи на місці події із запаховими слідами на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України П. Д. Біленчуком і В.

До такого набору входять: засоби, що забезпечують стерильність при роботі з джерелами; засоби відбору запахової інформації з джерела; засоби консервації і упаковки джерел запаху.

Робота з джерелами запаху потребує стерильності. Тому на руки треба надівати гігієнічні рукавички; дрібні джерела потрібно брати пінцетом, який спершу протерти спиртом. Волосся, частки тканин, які відділились від тіла людини, вміщують у скляні пробірки, а громіздкі об'єкти — в поліетиленові кульки, скляні ємкості, які потім герметично упаковують. Звичайно, скляний посуд та інший упаковочний матеріал насамперед стерилізується.

Працюючи зі слідами-джерелами запаху, потрібно додержуватись таких правил:

— всі технічні засоби, з допомогою яких проводиться вилучення і консервація, повинні бути стерильними;

— виявлений предмет не поспішайте брати руками. Подумайте,

як його тримав злочинець, а потім, надівши гігієнічні рукавички і протерши їх спиртом, беріть предмет так, щоб не пошкодити слідів папілярних візерунків, які на ньому є;

— в першу чергу об'єкт досліджується на предмет наявності на ньому видимих і невидимих слідів пальців рук і сторонніх часток — слідів-накладень;

— після огляду об'єкт необхідно законсервувати, тобто помістити в ємкість, яка герметично закривається (мал. 43).

Прийоми виявлення і вилучення слідів запаху людини, адсорбованих на носіях. Організація розшуку злочинця за слідами, залишеними на місці події, є головним завданням першочергового етапу

розслідування. Криміналістична і оперативно-розшукова тактика

знають декілька прийомів розшуку злочинця по гарячих слідах на місці події. Одним з них є розшук злочинця за запаховими слідами шляхом використання біологічного детектора — нюху службово- розшукової собаки.

Кінолог — це фахівець із службового собаківництва. Він навчає і дресирує собаку, знає її звички і поведінкові реакції на різні подразники, може їх науково пояснювати. Кінолог входить до складу слідчо-оперативної групи і виїздить на місце події.

Після прибуття на місце події, на початку орієнтуючої стадії огляду слідчий з кінологом визначають предмети, які можуть бути джерелами запаху злочинця (слід взуття, загублений який-небудь предмет, знаряддя злочину та ін.), якщо предметів декілька, то вибирають такий, на якому немає трасологічних слідів, а при їхній наявності слідчий фіксує їх і тільки після цього пропонує кінологу використати службово-розшукову собаку.

Джерелом запаху людини може бути будь-який предмет матеріальної обставини на місці події. Якщо предмет-джерело можна вилучити і законсервувати, то проводиться його вилучення. Але не завжди останнє можна виконати, наприклад, громіздкі меблі, дверці банківського сейфу, дверні ручки, грунт, тканини та ін., тому доводиться відділяти слід запаху від його носія і переносити його на нейтральний носій, а останній законсервувати. Зараз розроблені і застосовуються в практиці, принаймні, три прийоми відділення запахового сліду від його носія: 1) забор (відкачування) молекул запаху шприцом; 2) забор молекул запаху безпосередньо ємкістю; 3) адсорбція запахового сліду на нейтральний носій.

Забор (відкачування) молекул запаху шприцом. Наприклад, маємо об'ємний слід взуття, невидимий слід руки на сейфі, кахельній стінці, сидінні в салоні автомобіля, яких торкався злочинець або сидів на них. Для забору потрібно взяти шприц 100—200 см³ і піднести його голку до поверхні сліду. Враховуючи, що речовини сліду безперервно випаровуються, то можна уявити, що її молекули постійно знаходяться над слідом, змішані з молекулами повітря.

який перекидають. Цю процедуру треба повторити декілька раз, щоб збільшити концентрацію зразка. У посуд перед закачуванням запахового сліду рекомендується помістити невеличкі тампони стерильного бинта, шматочки фланелі. Останні зменшують рух запаху і служать його адсорбентами.

Рекомендується з одного сліду-носія відбирати декілька посудин із зразками запаху, що забезпечує використання його для розв'язання оперативних і слідчих завдань розкриття і розслідування злочинів.

Забір запаху безпосередньо посудом. Суть цього прийому така. Поліетиленову флягу (ПВЗ — пристрій відбору запаху) здавлюють і шийку підносять до поверхні сліду, потім флягу вивільняють, поки розпрямляється і засмоктує повітря з молекулами запаху. Флягу швидко закривають і опечатують. Якщо посуд скляний або з матеріалу, який неможливо деформувати, то забір роблять так: посуд заповнюють водою і виливають її над поверхнею сліду. Посуд, який вивільняється від води, заповнюється молекулами запаху. Посуд герметично закривають. Зрозуміло, що воду потрібно виливати біля поверхні сліду так, щоб не пошкодити його. Цього можна досягти, якщо використовувати лоток, який відведе воду в бік. Так можна відбирати зразки запаху в приміщенні, в якому перебував значний час злочинець. Відомо, якщо кімнату не провітрювати, то запах людини зберігається близько 20 годин, як вона піде. При оглядах місць подій, пов'язаних з отруєнням, нерідко у приміщенні залишаються сліди запаху, хоч його джерела немає. В цих випадках

рекомендується відбирати зразки запаху даним прийомом,

використовуючи поліетиленову флягу, звичайну пляшку, зрозуміло, чисту. Відібрані зразки повітря з молекулами запахової речовини, а також методика відбирання зазначаються в протоколі огляду місця події.

Адсорбування запахового сліду на нейтральний носій найбільш прогресивний прийом фіксації. Для цього достатньо на поверхню джерела запаху накласти сорбент, наприклад, стерильну фланелеву серветку, шматок активованої вугільної тканини, марлевий бинт накрити шматком фольги або склом і залишити в контакті з джерелом на 15—20 хвилин.

Цей прийом добре застосовувати для фіксації слідів запаху з сидіння в салоні автомобіля, предметів у кімнаті, яких торкався злочинець. Процедура відбирання слідів запаху фіксується в протоколі.

Прийоми виявлення і відбирання слідів-запахів. Сліди-запахи являють собою газову хмару, молекули запахової речовини розчинені у повітрі. Ось приміром, джерела запахової речовини немає на місці події, скажімо, якщо в кімнаті зберігали відкритий алкоголь, бензин, був проведений постріл та ін., а самі джерела запаху видалені перед оглядом цього місця. У подібних випадках рекомендується відбирати зразки запаху і консервувати. Найбільшу значущість сліди запаху мають при виявленні його в закритому приміщенні, посуді-чемодані, контейнері, вагоні, камері зберігання багажу, де зберігались пахучі речовини (наркотики, фармакологічні препарати або перевозились чи переховувались люди). Зразки повітря з молекулами запаху, відібрані з таких сховищ, допоможуть розв'язати численні завдання, що стоять перед слідчим.

Робота з предметами, які несуть одорологічну інформацію, з процесуальної точки зору не має ніяких винятків і найчастіше виконується під час провадження невідкладних слідчих дій щодо встановлення і закріплення слідів злочину. Тому дії слідчого або дізнавача щодо виявлення і фіксації джерел одорологічної інформації треба фіксувати в протоколі слідчої дії.

Маніпуляції по відбору, консервації і упаковуванню джерел запахових слідів і слідів-запаху повинні проводитись в присутності понятих, яким треба роз'яснювати суть відбирання зразків.