10.6. МОДЕРНІЗАЦІЯ ІНДУЇЗМУ

Індуїзм, який ввібрав у себе відбиток багатьох особливостей національної культури і психології індійців з їх способом життя, характером мислення, цінностями, орієнтаціями, включаючи кінцеву мету - звільнення (мокша), завжди вирізнявся поміркованістю, терпимістю і акцентом на інтроспекцію.

Індуїзмом називається витворена і закорінена в Індії релігія цього краю. Індуїзм відрізняється від інших релігій передусім у трьох важливих пунктах:

- його початок в імлі часу праісторії не має постаті засновника. Передарійські елементи поєдналися у релігійному мисленні із релігійними арійськими формами. Тому ця релігія донині справляє враження радше аісторичної (позаісторичної);

- визнавцем індуїзму людина стає від народження, не через якесь додаткове рішення, наприклад через особисте навернення або за бажанням батьків щодо своїх неповнолітніх дітей. У цьому значенні індуїзм не є у своїй основі ані емісійною, ані світовою релігією.

— Індуїзм постає як релігія без догматів, що може толерувати низку суперечливих між собою теоретичних інтерпретацій, оскільки основний «догмат», який полягає у містичному здійсненні всіх речей у єдності, що лежить в основі всього і обіймає все, не може бути через це дискусійним.

Однак приналежність до індуїзму, не беручи до уваги приналеж­ності через народження, обумовлена кількома вимогами. Отже, межі індуїстичної ментальності можна окреслити таким чином: через ви­знання «Вед» за канонічний збірник основних індуїстичних об’явле­них творів; через визнання суспільного порядку, визначеного кастами. Виділяють досить умовно такі етапи становлення індуїзму:

1. Ведизм, або старший брахманізм, період між ХП-ІХ ст. до н.е., в якому постали основні до сьогодні тексти індуїзму - «Веди» та їхній збір;

2. Брахманізм, у вужчому значенні, це період (бл. Х-УПІ ст.), в якому «Веди» в теорії і культурній практиці були піддані своїй значній інтерпретації представниками найвищих каст (брамінами).

3. Індуїзм V ст. до н.е. - період, коли остаточно сформовано Упанішади. В цей час виникають великі посткласичні епоси «Магабхарата» з Бгагаватгітою та Рамаяною відбувається - подібно до того, як у часи західноєвропейської середньовічної схоластики - формування великих філософських систем Індії.

10.7.