Право відмови від давання показань і методи з'ясування причин відмови

Збереження професійної таємниці є тим засобом, який передбачено кримінально-процесуальним законом і дозволяє забезпечити охорону прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та виконання завдань самого судочинства.

адвокати та інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності;

захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

представник потерпшого, позивача, відповідача - про обста вини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підза хисним або довірителем;

особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судо во-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значен ня, і давати показання про них;

свідок, який дає показання під псевдонімом щодо дійсних даних про його особу.

Законодавець дає чіткий перелік тих професій та вад, які за певних умов позбавляють слідчого права допиту. Право відмови від давання показань чітко визначені процесуальною формою (ст. 69 КПК України). Право відмовитися давати показання мають, зокрема:

члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрю ваного, обвинуваченого, підсудного;

особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину;

особи, які мають право дипломатичної недоторканності, не можуть бути допитані без їх згоди;

4) працівники дипломатичних представництв не можуть бути допитані без згоди дипломатичного представництва.

188

Перед допитом відповідні посадові особи зобов'язані роз'яснити право відмовитися давати показання, про що зазначається в протоколі. Професійна таємниця і право відмови віддавання показань суттєво впливають на процес та результати слідства.

Типовими методами з'ясування в конфліктній ситуації суб'єктом криміналістичної діяльності причин відмови давати показання та давання неправдивих показань є:

вільна бесіда слідчого з допитуваним;

контакт слідчого з членами сім'ї, родичами допитуваного;

контакт слідчого із сусідами, членами трудового колективу, де працює відповідна особа;

інформація з ЖЕКу;

інформація від підрозділів, що проводять оперативно-розшу- кові заходи.

Відповідна інформація може збиратися процесуальним і непро-цесуальним шляхом. Крім того, слідчий має право використати свої повноваження відповідно до ст. 114 КПК України, дати органам дізнання доручення і вказівки про проведення розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки є обов'язковими. Якщо до кримінальної відповідальності притягаються декілька обвинувачених, вони взяті під варту і між ними є суттєві протиріччя, у такому разі не завадить спробувати налагодити "міст", аби з'ясувати причини відмови давання показань свідків чи давання ними неправдивих свідчень. Допитувані свідки, потерпілі мають завжди виявити інтерес до результатів досудового слідства кримінальних справ про злочини. Слідчому важливо з'ясувати характеристику відповідної заінтересованості й докласти зусиль, щоб використати в інтересах слідства. Зрозуміло, що є дві межі, які окреслюють заінтересованість допитуваних у результатах розслідування:

ліберальна міра покарання винному;

максимальна міра покарання винному.

Допитувані учасники криміналістичної діяльності можуть байдуже ставитися до результатів слідства.