§ 27. Загальна характеристика законодавства в сфері економіки.

Мета державного управління в сфері економіки полягає у необхідності забезпечення гармонійного розвитку суспільства, створенні умов для його внутрішньої і зовнішньої безпеки.

Новий етап у забезпеченню переходу від галузевого управління економікою, яке притаманне не ринковій економіці до функціонального управління економікою почався 15 грудня 1999р.

КМУ- впливає на економіку шляхом розроблення та подання на розгляд ВР Програми своєї діяльності, через бюджетну політику, шляхом ініціювання змін до законодавства в сфері економіки. Координує роботу міністерств та державних адміністрацій, забезпечує реалізацію економічної політики держави.

Міністерство економіки України, яке діє на підставі Положення затвердженого 6 березня 1993р. з урахуванням Указу ПУ, згідно з яким це міністерство відіграватиме ключову роль в управлінні економічними процесами в державі, є координатором серед органів, які здійснюють управління економікою, розробляє законопроекти, які регулюють взаємовідносини в економічній сфері, впливає на діяльність всіх об’єктів господарювання, не залежно від форм власності, шляхом розробки положень, які регламентують застосування законодавства в сфері економіки в конкретних ситуаціях. Міністерство розробляє програми економічного розвитку. Наряду з Мінфіном погоджує передачу державних об’єктів до комунальної власності, з одного відомства в інше, узгоджує і передає на затвердження перелік стратегічно важливих підприємств та перелік об’єктів приватизація яких заборонена.

Законодавство в сфері економіки, основою якого є Конституція України, охоплює як економічні закони у власному значенні, так і інші нормативні акти, які регулюють економічну діяльність: це Постанови ВРУ з економічних питань, декрети КМУ, які приймались в період коли цьому органу ВРУ надавались певні повноваження, Укази ПУ прийняті в період дії перехідних положень конституції з економічних питань не врегульованих чинним законодавством, постанови і розпорядження КМУ та інших органів виконавчої влади, нормативні акти місцевих Рад і місцевих державних адміністрацій.

Об’єктивною ознакою законодавства в сфері економіки є множинність актів, що зумовлено наступним: наявністю різних форм власності, реформуванням економіки, застосуванням економічного законодавства колишнього Союзу, відсутність кодифікації цього законодавства.

Основні закони:

Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991р. №697-Х11, ВВР,1991р.,№20, ст.249 зі змінами та доповненнями.

Закон України “ Про підприємництво” від 7лютого 1991р.

ЗУ “ Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р. №1576-Х11, ВВР,1991р.,№49, ст.682 зі змінами та доповненнями.

ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991р. №1201-Х11, ВВР, 1991р.,№38, ст.508 зі змінами та доповненнями.

ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” від 30 червня 1999р. №784-Х1У, “Урядовий кур’єр” від 15 вересня 1999р. №172.

ЗУ “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992р. №2163-Х11, ВВР, 1992р. №24, ст.348 в редакції закону №89/97-ВР від 19.02.97р.

Ці закони регулюють діяльність як державного так і приватного сектора в економіці України. Говорити про стабільність законодавства в економічній сфері передчасно, так-як не існує однозначно вибраного шляху вирішення економічних проблем і кількість змін до цього законодавства говорить тільки про нестабільність економічної ситуації в державі.