2. Недосконалість механізму резервування під портфельне інвестування
Механізм обов'язкового резервування є одним з важелів монетарно-грошової політики регулювання грошової маси. Він здійснюється за рахунок комерційних банків шляхом «блокування» частини коштів, які залучаються на грошовому ринку, головним чином на платній основі, в результаті чого, по-перше,
158
скорочуються ресурсні можливості банку, по-друге, зменшується дохідність банківських операцій.
Одна з актуальних проблем банків полягає в самому підході до резервування під портфельне інвестування, тобто певним чином гарантувати вклад коштів від ймовірного ризику виникнення фінансових втрат, через інвестування коштів в ті чи інші види цінних паперів при формуванні портфелю цінних паперів. Постанова Правління Національного банку України від ЗО грудня 1999 року № 629 «Про затвердження Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами» (далі — Положення) регламентує основні методологічні засади створення резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами, що виникають в разі:
— погіршення фінансового стану емітента цінного папера;
— зниження ринкової ціни цінного папера внаслідок зміни норми ринкових процентних ставок;
— зміни інвестиційної політики банку.
Для уникнення можливих збитків внаслідок вищенаведених обставин, відповідно до цього ж Положення, основою розрахунку резерву для портфелю цінних паперів є розподіл цінних паперів на чотири категорії (п. 4.7 Положення):
Категорія 1: цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок.
Категорія 2: цінні папери в портфелі на продаж, що не мають активного ринку.
Категорія 3: цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.
Категорія 4: цінні папери в портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.
Залежно від категорії цінних паперів в портфелі визначається методологія оцінки портфелю цінних паперів, тобто методика визначення ринкової вартості груп цінних паперів у портфелі банку на продаж та у портфелі банку на інвестиції.
Приклад розрахунку в балансовому вигляді встановлюється Інструкцією щодо заповнення тимчасової форми «Інформація щодо формування комерційними банками резервів на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами» на 2000 рік», що затверджена листом Національного банку України від 29 травня 2000 року № 43-220/2361-3464.Але норми резервування визначаються Національним банком України залежно від ліквідності цінних паперів. Показники ліквідності імперативно визначає сам НБУ. Банку економічно невигідно резервувати такі гроші під цінні папери, що формують портфель, бо такі норми призводять до скорочення надлишкових резервів у розпорядженні банку, тобто скорочення їх вільної ліквідності, знижується рівень чистого прибутку від операцій з цінними паперами, ліквідність яких залежить в основному від господарської діяльності емітента.
З метою стимулювання розвитку банківської системи необхідно максимально зменшити норми обов'язкового резервування шляхом впровадження інших інструментів регулювання грошової маси. В іншому випадку економічна невигідність формування банком портфелю цінних паперів може бути приводом спрямувати кошти на інші фінансові інструменти, тим самим виключивши себе з ринку цінних паперів. Таким чином, банк звужує коло своєї господарської діяльності, що обмежує можливості залучення додаткових ресурсів для здійснення банківських операцій та зменшує кількість клієнтів банку.
159