4.3.  Відповідальність держав-членів перед індивідами за порушення права Співтовариства

Право Співтовариства надає індивідам широкі можливості захисту своїх прав, порушени х як державами-членами , так й інститутами ЄС (рис. 6).   Відшкодування збитків при цьому є одни м з найбільш ефективни х інструментів.

Щодо держав-члені в ЄС ,  найбільш поширени м є інститут відповідальності за порушенн я права Співтовариства, що вклю- чає принци п відповідальності за неімплементацію директи в та більш   широки й принци п  відповідальності з а будь-які пору - шенн я права Співтовариства державами-членам и Договору  про Співтовариство.

4.3.1. Принцип відповідальності держав-членів за неімплементацію директив

Рішення у справі Francovich та Bonifaci v.  Italy- у деяком у сенсі було революційни м і значно ю мірою усунуло труднощі, д о  яки х  призвел а  неможливіст ь  горизонтально ї  прямо ї дії

1 Див., наприклад : рішенн я у справі С-106/89 , Mar/easing 54 v. La Comerciat Alimentacion SA (1990) ECR 1-4135, (1992) 1 CML R 305, та рішення у справі С-91/92 , Faccini Dori v. Recreb 5г/(1994 ) ECR 1-3325, (1995) 1 CML R 665.

2 Див.: Справ и C-6amp;9/90 , Francovich and Bonifaci v. Italy (1991) ECR 1-5357, (1993) 2  CML R 66.

44

директив.  Принцип , яки й встановлено ЄС П у рішенні з цієї справи, полягає в тому, що держава-чле н ЄС , яка вчасно не імплементувала директиву Співтовариства в національне зако - нодавство, відповідальна перед індивідами, що зазнали шкоди в результаті такої бездіяльності держави.

За фактами цієї справи Італія вчасно не імплементувала дирек- тиву,  яка вимагала від держав-члені в створенн я спеціальни х фондів ,  відповідальних за виплату компенсаці й  працівника м за умови банкрутства підприємств.

Умови,  за яких держава  є  відповідальною перед громадянами за   неімплементацію   директив:

1) неімплементована директива має надавати індивідам права;

2) обсяг цих прав має бути визначен о на підставі цієї ди - рективи;

3) потрібна наявніст ь   причинно-наслідковог о  зв'язк у   між порушення м та збитками, яких зазнав індивід.

При цьому не має значення , чи може директив а мати пряму дію; істотним є лиш е фак т неімплементації її державою.

Первинни м  призначення м  цього інструменту є стимулю - вання держав-члені в ЄС щодо дотримуванн я  права Співтова- риства, тому можна стверджувати, що громадянство індивіда, яки й зазна в збитків, не має істотного значенн я (звичайно, якщ о тільки конкретна директива не передбачає певного кола суб'єктів, щодо яки х вона чинна) . Тому з певним и застереженням и грома- дян и інших країн (зокрема й України) також мають можливість стягувати збитк и з держав-члені в ЄС , якщ о їх права порушено.

Хоча  спочатку цей новий інструмент захисту прав громадян був призначени й для вирішенн я трудових спорів і спорів, що виникают ь у випадку банкрутства, його потенційн а сфера ви- користанн я є дуже широкою . Рішенн я у справі Francovich усуває будь-яку заінтересованість держав-члені в ЄС не імплементувати вчасно директиви .  Ц е рішенн я  надає індивідам ефективни й засіб стягненн я з держави збитків, спричинени х нехтуванням нормам и директиви , на яку не можна безпосередньо посилатися за браком норм прямої дії. Таки м чином , принци п Francovich скоріше доповнює , ніж замінює, принци п прямої дії директив.

45