ПРУДЕНЦІЙНИЙ НАГЛЯД

Поняття пруденційного нагляду36 у вторинному законодавстві ЄС регулюється Розділом 1 Частини V Директиви про кредитні установи.

Повноваження щодо здійснення пруденційного нагляду покладається на компетентні органи держави-члена походження та приймаючої держави-члена.

—   ліквідності,

—   платоспроможності,

—   схем гарантування депозитних вкладів,

—   обмеження великих ризиків,

—   адміністративних та бухгалтерських процедур,

—   механізмів внутрішнього контролю.

35 Кожна держава-член ЄС зобов'язана усунути всі перешкоди по застосуванню цього Регламенту про європлатежі, які Існують в національному законодавстві, до 1 липня 2002 року Не пізніше 1 липня 2004 року Комісія повинна звітувати перед Європейським парламентом та Радою щодо стану виконання цього Регламенту та доцільності впроваджених ним заходів Регламенту про європлатежі приділяється значна увага в Європейському Союзі, оскільки на даному етапі він може стати основою для подальшого розвитку та зміцнення єдиної європейської валюти та економіки ЄС взагалі

"' Ргигіепїіаі 5ирегуІ5Іоп

58

Компетентні органи, які отримують інформацію, можуть використовувати її тільки під час виконання своїх функцій:

—   для того, щоб перевірити виконання умов, які регулюють започаткуван-ня діяльності кредитних установ та її ведення;

—   для того, щоб сприяти здійсненню моніторингу такої діяльності на консолідованій або неконсолідованій основі, особливо з огляду на моніторинг ліквідності, платоспроможності, великих ризиків, адміністративних і бухгалтерських процедур та механізмів внутрішнього контролю;

—   для накладення санкцій;

—   під час адміністративного оскарження рішень компетентних органів;

—   під час судового розгляду справи;

—   в інших випадках, передбачених директивами, які стосуються діяльності кредитних установ.

Передбачено постійний обмін інформацією в межах держави-члена (коли в одній і тій самій державі-члені існує два або більше компетентних органів) або між державами-членами чи їх компетентними органами та:

—   органами, на яких покладено державні обов'язки здійснювати нагляд за діяльністю інших фінансових організацій та страхових компаній, та органами, що здійснюють нагляд за фінансовими ринками,

—   органами, які беруть участь у процедурах ліквідації, банкрутства кредитних установ та інших подібних процедурах,

—   особами, які відповідають за проведення обов'язкового аудиту звітності кредитних та інших фінансових установ.

Також не обмежується обмін інформацією, яка повинна надаватися компетентними органами:

—   центральним банкам та іншим органам, які виконують подібні функції як органи монетарної політики,

—   коли це необхідно іншим державним органам, відповідальним за здійснення нагляду за платіжними системами,

—   іншим департаментам адміністрацій їх центрального органу виконавчої влади, який відповідає за законодавство щодо нагляду за кредитними, фінансовими установами, компаніями, які надають послуги з інвестування, страховими компаніями, та інспекторам, які діють від імені цих департаментів.

Це означає, що ніяка конфіденційна інформація, яку можуть отримувати компетентні органи під час виконання своїх обов'язків, не повинна розкриватися будь-якій іншій особі або органу37.

Для більш ефективного здійснення пруденційного нагляду за діяльністю кредитних установ та їх структурних підрозділів держави-члени можуть укладати угоди про співробітництво, які передбачають обмін інформацією, з компетентними органами третіх країн або з органами виконавчої влади третіх країн. Такий обмін інформацією повинен здійснюватися з метою належного виконання цими органами своїх наглядових завдань.

17 Винятком може бути інформація у вигляді резюме або в узагальненій формі, щоб не можна було визначити окремі установи, без шкоди для окремих випадків, які регулюються кримінальним законодавством.

59

Компетентні органи можуть накладати штрафи або здійснювати заходи, спрямовані виключно на припинення виявлених порушень чи усунення причин таких порушень, щодо кредитних установ або тих, хто дійсно контролює діяльність кредитних установ, які порушують закони, підзаконні та адміністративні акти стосовно нагляду або здійснення їх діяльності.

Рішення, які приймаються відповідно до законів, підзаконних та адміністративних актів, прийнятих на виконання цієї Директиви, можуть бути оскаржені в суді. Це правило застосовується також у випадках, якщо протягом шести місяців після надання відповідної заяви38 ліцензію не було видано.