<<
>>

9. Необгрунтоване різний рівень мінімальних страхових сум при страхуванні відповідальності повітряного перевізника

Авіаційне страхування цивільної авіації є одним з обов'язкових видів страхування в Україні15.

Таке страхування передбачає:

—   страхування життя та здоров'я16;

—   страхування авіаційних суден;

—   страхування відповідальності17;

Відповідність вимогам щодо обов'язкового страхування є умовою надання авіаційній компанії дозволу на рейс.

Проблема у даній сфері полягає у необґрунтовано різному ступені захисту державою інтересів осіб, що можуть постраждати при здійсненні перельотів, зокрема, при встановленні мінімальних страхових сум у випадках:

14  Абз. 8 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523 «Про порядок діяльності страховими посередниками».

15 П. 7 ст. 7 Закону України «Про страхування», постанова Кабінету Міністрів України № 1083 від 13 липня 1998 року «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування».

16  Страхування життя та здоров'я членів екіпажу повітряного судна та авіаційного персоналу, що перебуває на борту повітряного судна перевізника та виконавця повітряних робіт (їх перелік наведено у статтях 32 і 35 Повітряного кодексу України), а також страхування життя та здоров'я працівників замовника авіаційних робіт, осіб, які пов'язані із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за заявкою замовника авіаційних робіт без придбання квитків.

17  Повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.

166

—   страхування життя та здоров'я членів екіпажу (50 000 гривень для кожної застрахованої особи);

—   страхування відповідальності щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам (20 000 доларів США18 за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел);

У обох випадках страхувальником з цього виду обов'язкового страхування є повітряний перевізник, а отримувачами страхових виплат у відповідних випадках є пасажири та члени екіпажу літака, які при здійсненні одного й того самого перельоту мають однакові шанси потрапити у авіакатастрофу.

Однак їх життя і здоров'я при цьому оцінюються по-різному.

Проте, якщо розглядати ситуацію з точки зору тривалого часового проміжку, то такий стан речей стає ще менш логічним. Адже ризик заподіяння шкоди життю та здоров'ю членів екіпажу набагато більший, ніж життю та здоров'ю пасажирів (оскільки пілот літає на відповідному літаку набагато частіше, ніж пасажир), а розмір відшкодування пропонується більш ніж удвічі менший.

На вирішення цього питання спрямовані певні положення проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок і правила проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації». Таким чином, з прийняттям цієї постанови питання буде вирішено, адже її положеннями встановлено однакові суми страхового відшкодування як для членів екіпажу літака, так і для пасажирів.

<< | >>
Источник: Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н.. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспекгиви адаптації законодавства України. — Харків: Консум,2002. — 912с.. 2002

Еще по теме 9. Необгрунтоване різний рівень мінімальних страхових сум при страхуванні відповідальності повітряного перевізника:

  1. 3. Порівняно вищий рівень мінімальної страхової суми при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну особи, ніж відповідний рівень мінімальної страхової суми при заподіянні шкоди життю та здоров'ю особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
  2. 23. Визначення гранично допустимої концентрації при забрудненні виробничого повітряного середовища речовинами однонаправленої і різнонаправленої дії. Аероіонізація повітря.
  3. 8. Відсутність механізму використання інституту перестрахування при реорганізації страхової компанії у страхового посередника
  4. Страховые термины, связанные с расходованием средств страхового фонда.
  5. 21. Мінімальна заробітня плата.
  6. Понятия страховщика, страховой организации, страховой компании, их эволюция
  7. 4. Страховые агенты и страховые брокеры
  8. § 6. Виды страховых выплат, выплачиваемых работникам или их иждивенцам при причинении вреда жизни либо здоровью
  9. 2. Форма страхового договора. Страховой полис
  10. 6. Відсутність гарантій надійності контрагента — страхового (перестрахового) посередника, зокрема вимоги щодо належного фінансового стану страхового (перестрахового) брокера (як резидента, так і нерезидента)
  11. Модуль V Змістовий модуль 7. Страховий і фінансовий ринки Семінарське заняття № 1 Тема 13: Страхування і страховий ринок
  12. Основные специфические черты страховых правоотношений, общее определение страховых правоотношений
  13. Тема 8. Элементы правового статуса страховых компаний Права страховых компаний
  14. Модуль V Змістовий модуль №7. Страховий і фінансовий ринки Тема 13. Страхування і страховий ринок
  15. 56. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань. Нарахованих контролюючим органом.