6. Відсутність гарантій надійності контрагента — страхового (перестрахового) посередника, зокрема вимоги щодо належного фінансового стану страхового (перестрахового) брокера (як резидента, так і нерезидента)
«Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 747 «Про впорядкування діяльності страхових брокерів», є єдиним документом, що регулює питання започат-кування та ведення бізнесу страховими брокерами.
У випадку, якщо при здійсненні своєї професійної діяльності страховий посередник розпоряджається коштами клієнта (при зборі премій, що підлягають перерахуванню страховику, та страхових виплат, що належать до виплати страхувальнику), до нього має застосовуватись вимога підтримання належного фінансового стану.
Проте у вищезазначеному документі немає положень, що стосуються гарантій платоспроможності страхових брокерів.
§ 1. Передбачено процедури реєстрації та сертифікації страхових брокерів. Однак визначений порядок сертифікації не є досконалим, оскільки передбачає проходження відповідного курсу навчання та/або складання іспиту лише керівниками страхових брокерів9.
Таким чином, не враховується кваліфікація працівників страхового посередника, що безпосередньо беруть участь у його діяльності.
Факт отримання належної підготовки лише керівником страхового брокера не є достатнім для гарантування отримання його клієнтом кваліфікованих послуг. Слід брати до уваги, що страхові посередники, які «зводять» продавця та покупця страхового продукту, не є механічною ланкою; при веденні своєї діяльності вони повинні також бути спроможними оцінити, здійснити порівняльний аналіз, обрати та запропонувати клієнту саме той продукт, який найбільше відповідає його потребам. Крім того, у відповідних випадках вони повинні мати достатні знання для надання професійних консультацій по договорах страхування, а також допомоги при пред'явленні вимог.
§ 2. Для страхових брокерів — юридичних осіб відсутні будь-які обмеження, що стосуються можливості використання тієї чи іншої організаційно-правової форми.
Таким чином, зводиться нанівець дійовість такої гарантії як мінімаль-* Частини 4, 5 ст. 15 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-Ш).
4 П. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 747 «Про впорядкування діяльності страхових брокерів».
164
ний розмір статутного фонду, — і, зокрема, у випадку реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — приватне підприємство, для якого в українському законодавстві не існує вимог щодо мінімального розміру статутного фонду.
В результаті цього не реалізується така гарантія захисту інтересів страхувальника, як обмеження суми страхових платежів, які протягом одного кварталу може збирати брокер — юридична особа, сумою його сплаченого статутного фонду, а також обмеження суми страхових платежів, які протягом одного кварталу може збирати брокер — фізична особа, сумою, еквівалентною 625 мінімальних заробітних плат10.
§ 3. Крім того, немає особливих вимог щодо активів, якими формується статутний фонд, на відміну від вимог, що висуваються до страхових компаній (лише у грошовій формі)11.
7. Відсутність належної процедури доступу страхових (перестрахових) брокерів — нерезидентів на український ринок
Українським законодавством з питань страхування фактично не передбачено належної процедури приходу страхових (перестрахових) брокерів — нерезидентів на український ринок. Така процедура є необхідною, оскільки для прийняття рішення про допуск іноземного страхового (перестрахового) посередника національний компетентний орган повинен володіти інформацією щодо цього посередника і, що найважливіше, мати гарантії його відповідальності за виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками.
Без забезпечення таких гарантій не можна говорити про подальший розвиток ринку перестрахувальних послуг в Україні.
І якщо для Ллойдівських страхових брокерів достатньою гарантією є вже одне їх ім'я12, то ситуація підтвердження правосуб'єктності іншими не визначена.